Вітаємо на сайті Тернопільської обласної бібліотеки для дітей


      Декілька слів про ту вулицю, яка впритул прилягала до давнього Підзамча. Це сучасна вулиця Над Ставом. Теперішня назва — це назва із вулиці у цьому районі, яка згадується ще в інвентарі 1672 року.
   У пізніший час тут вже згадується вулиця із ремісничим забарвленням Котлярна — у 1920-1930 роках її назвали іменем Віцентія Поля — польського поета й етнографа, випускника першої тернопільської гімназії. А скорочено цю вулицю називали просто Поля. У повоєнні часи вона ще називалася Базарною, а відтак — Трудовою. На теперішній вулиці Над Ставом уціліло ще декілька старовинних будинків.
У найдавнішому будинку Тернополя зараз пустка. Вікна загратовані - у багатьох з них просто немає скла. Стіни облущені та пописані графіті. Штукатурка облетіла і видно давню цегляну кладку. Будинок на вул. Над Ставом, 3 - найстаріший у Тернополі. Одну частину дому збудували у XVIII столітті. Іншу – у XIX. Ззовні будинок не нагадує найстаріший у місті. Однак якщо придивитися краще, то там, де облупилася новіша штукатурка, помітні старі цегляні муровані арки. Заглядаємо у вікно дому — товщина стін вражає. Цегляна кладка товщиною трохи менше метра – навіть на рівні другого поверху. Унизу стіни ще товстіші. Через вибиті вікна перших поверхів видно нинішній “інтер'єр” — стеля провалилася. Всередині - купа всілякого непотребу та риштування майстрів —декілька років тому тут розпочали ремонт. Ця вулиця колись називалася Трудовою. На ній – усі будинки старі. На вулиці залишився старий земляний насип, підпертий цегляною кладкою. То цей будинок примикає до насипу. Шкода, що з нього зробили таке страхіття. Під дахом видно стару ліпнину, яка закінчується коли доходить до будинку, що примикає до найстарішого. Цей дім збудували вже у ХІХ ст. У ньому зараз працюють офіси приватних установ.
     У цьому будинку, ще дуже давно була якась комунальна контора, ще в 90-х роках у двері будинку можна було зайти. Там стояв електронний кодовий замок. Уся дітвора бігала на нього – тоді таких більше ніде не було. А за ріг цього будинку, як і в інші закутки нашої вулиці усі бігали по нужді. Колись біля парканчика неподалік збиралися великі компанії молоді, пили пиво.