Видавнича діяльність / 2014 / «Письменники – лауреати Шевченківської премії 1962 – 2012» (Інформаційний бюлетень)

Вітаємо на сайті Тернопільської обласної бібліотеки для дітей
 
   Інформаційний бюлетень «Письменники – лауреати Шевченківської премії 1962 – 2012.» знайомить з прізвищами і творами лауреатів Національної премії України імені Тараса Шевченка.
    Матеріал розміщений в 3-х розділах:
– Лауреати Республіканської премії імені Т. Г. Шевченка 1962 – 1969;
– Лауреати Державної премії України імені Т. Г. Шевченка 1970 – 1999;
– Лауреати Національної премії України Тараса Шевченка 2000 – 2012.
 Література в межах розділів подана в хронологічному порядку.
  Інформаційний бюлетень призначений для бібліотекарів, вчителів, учнів шкіл.

Наша адреса: 46001
м. Тернопіль
вул. Коперника, 17
тел. 23-59-48
URL: www.odb.te.ua
E-mail: chbibl@ukr.net


Бюлетень підготувала: Федчина Л. І.– головний бібліотекар
Комп’ютерна верстка: Гумницька Н. І.
Відповідальна за випуск: Новіцька Н. С. – директор бібліотеки

 

     У 1961 році в Україні, відзначаючи 100-річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка, 20 травня Радою Міністрів Української РСР прийнято постанову «Про встановлення щорічних Республіканських премій ім. Т. Г. Шевченка». За діючим на той час Положенням присуджувалося 3 премії за видатні твори літератури, образотворчого мистецтва, музики, театрального мистецтва і кінематографії.
   9 березня 1962 року першими лауреатами Шевченківської премії стали: Олесь Гончар (за роман «Людина і зброя»), Павло Тичина («Вибрані твори» в трьох томах), Платон Майборода (за «Вибрані пісні »).
   23 квітня 1969 року Постановою ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР встановлено було 5 щорічних премій в галузі літератури, мистецтва і архітектури.
З 1977 року додано ще 3 премії у галузях журналістики і публіцистики, теорії та історії літератури, театрального мистецтва. У 1982 році додано ще 1 премію за кращий твір літератури і мистецтва для дітей та юнацтва. З 1988 року премії по архітектурі почали присуджуватись окремо створеним Комітетом.
    У вересні 1996 року Указом Президента України встановлено 10 Державних премій та одну Малу Державну премію за кращий творчий дебют молодих митців віком до 35 років.
   Лауреати Шевченківської премії – це цвіт української нації, окраса нашої культури.
   За всі роки існування з 1962 по 2012 рік лауреатами премії стали 623 особи. Серед відзначених:
– 182 письменники, поети, прозаїки, драматурги, літературознавці, публіцисти;
– 131 діяч образотворчого мистецтва – живописці, графіки, скульптори, майстри народного мистецтва (гончарі, різьбярі, вишивальниці, килимарниці);
– 103 діячі театру і кіно – актори, режисери, оператори, сценаристи;
– 116 достойників музичного мистецтва – композитори, співаки, диригенти, артисти балету;
– 91 діяч різних галузей – архітектори і конструктори проектів.
    З метою піднесення престижу Державної премії імені Тараса Шевченка як найвищої в Україні премії в галузі культури Указом Президента № 1228/99 її перейменовано у Національну премію України імені Тараса Шевченка.

Лауреати Республіканської премії імені Т. Г. Шевченка 1962 – 1969

1962

Олесь Гончар – за роман «Людина і зброя».
Павло Тичина – за «Вибрані твори» у 3-х томах.
1963
Володимир Сосюра – за книги лірики «Ластівки на сонці», «Щастя сім’ї трудової».
Григорій Тютюнник – за роман «Вир».
1964
Андрій Малишко – за книгу лірики «Далекі орбіти».
1965
Микола Бажан – за поему «Політ крізь бурю».
Ірина Вільде – за роман «Сестри Річинські».
1966
Петро Панч – за повість «На калиновім мості».
1967
Іван Ле – за роман у 3-х книгах «Хмельницький».
1969
Андрій Головко – за роман «Артем Гармаш».

Лауреати Державної премії України імені Т. Г. Шевченка 1970 – 1999

1970

Юрій Збанацький – за роман «Хвилі».
Володимир Канівець – за роман «Ульянови».
Микола Нагнибіда – за цикл віршів на ленінську тему «Риси рідного обличчя» у збірці поезій «На полі битви».
1971
Василь Козаченко – за цикл повістей «Ціна життя», «Гарячі руки», «Блискавка», «Листи з патрона», «Яринка Калиновська», «Біла пляма».
1972
Платон Воронько – за збірку поезій «Повінь».
1973
Костянтин Гордієнко – за роман-трилогію «Чужу ниву жала», «Дівчина під яблунею», «Буймир».
Микола Ушаков – за збірки поезій «Мои глаза», «Я рифмы не боюсь глагольной» і багаторічну плідну діяльність у галузі перекладів з української літератури.
1974
Павло Загребельний – за романи «Первоміст», «Смерть у Києві».
1975
Вадим Собко – за роман «Лихобор».
1976
Іван Драч – за збірку поезій «Корінь і крона».
1977
Олександр Коломієць – за драматичну дилогію «Голубі Олені» і «Кравцов».
Дмитро Павличко – за збірку поезій «Любов і ненависть».
1978
Василь Земляк (посмертно) – за романи «Лебедина зграя», «Зелені Млини».
1979
Любомир Дмитерко – за збірки поезій «Світе мій», «Основа».
1980
Юрій Мушкетик – за роман «Позиція».
Михайло Стельмах – за роман «Чотири броди».
1981
Анатолій Дімаров – за роман –дилогію «Біле і гнів».
Віталій Коротич – за книги публіцистики «Кубатура яйця», «Побачити зблизька» та публіцистичні виступи у пресі, по радіо і телебаченню.
Владислав Титов – за повість «Всем смертям назло …?», «Ковыль – трава степная».
1982
Платон Білецький – за книги «Український портретний живопис XVII – XVIII ст..», «Українське мистецтво другої половини XVII – XVIII століть», «Українське радянське мистецтво».
Анатолій Мороз – за роман «Четверо на шляху».
Володимир Стадниченко – за публіцистичні твори останніх років.
1983
Борис Олійник – за збірки поезій «Сива ластівка», «Удзеркалі слова», «Дума про місто».
1984
Леонід Вишеславський – за збірку поезій «Близкая звезда».
Микола Вінграновський – за збірки творів для дітей «Літній ранок», «Літній вечір», «Ластіка біля вікна», «На добраніч».
Олександр Сизоненко – за роман-трилогію «Степ», «Була осінь», «Мета».
Володимир Яворівський – за художньо-документальну повість «Вічні Кортеліси».
1985
Євген Гуцало – за повість «Сайора» та збірку оповідань «Пролетіли коні».
Роман Іваничук – за романи «Вода з каменю», «Четвертий вимір».
Микола Рибалко – за збірку поезій «Незакатная звезда» та нові вірші в періодичній пресі.
Іван Цюпа – за художньо-документальну книгу «У серці дзвонять голоси» та публіцистичні виступи в пресі.
1986
Володимир Забаштанський – за збірку поезій «Запах дитини» і нові вірші в періодичній пресі.
Оксана Іваненко – за книгу «Завжди в житті».
1987
Ліна Костенко – за історичний роман у віршах «Маруся Чурай», збірку поезій «Неповторність».
1988
Валерій Шевчук – за роман-триптих «Три листки за вікном».
1989
Григір Тютюнник (посмертно) – за «Твори» у 2-х томах.
1990
Дмитро Білоус – за збірку поезій «Диво калинове».
Степан Пушик – за книги «Страж-гора», «Галицька брама».
1991
Іван Білик – за історичний твір «Золотий Ра».
Іван Дзюба – за серію публіцистичних виступів «Бо то не просто мова, звуки …», статті «Україна і світ», «Чи усвідомлюємо національну культуру як цілісність».
Василь Стус (професор) – за збірку поезій «Дорога болю».
1992
Борис Антоненко – Давидович (посмертно) – за збірку художньої прози «Смерть. Сибірські новели. Завищені оцінки».
Іван Багряний (посмертно) – за роман «Сад Гетсиманський», «Тигролови».
Володимир Дрозд – за роман-епопею «Листя трави».
Микола Жулинський – за книжку «Із забуття – в безсмертя».
Ігор Калинець – за збірку поезій «Тринадцять алогій», «Невольнича муза», «Пробуджена муза».
Роман Лубківський – за збірку поезій «Погляд вічності».
Тарас Мельничук – за збірку поезій «Князь роси».
Павло Мовчан – за збірки поезій «Материк», «Осереддя».
1993
Ярема Гоян – за повість «Таємниця Лесикової скрипки».
Лідія Коваленко (посмертно), Маняк Володимир (посмертно) – за Народну Книгу – Меморіал «33-й голод».
Володимир Коломієць – за збірку поезій «Золотосинь».
Дмитро Міщенко – за збірки творів «Полювання на жар-птицю», «Особисто відповідальний».
Микола Руденко – за роман «Орлова балка», збірку «Поезій».
Степан Сапеляк – за збірку поезій «Тривалий рваний зойк».
Леонід Талалай – за збірку поезій «Вибране».
1994
Олена Апанович – за книжку «Гетьмани України і кошові отамани Запорізької Січі».
Леонід Большаков, літературознавець (Російська федерація) – за документальну трилогію «Літа невольниці» (Быль о Тарасе).
Василь Головобородько – за збірки поезій «Ікар на метеликових крилах», «Калина об Різдві».
Роберт Конквест, науковець (США) – за книжку «Жнива скорботи».
Олесь Лупій – за роман «Падіння давньої столиці», повість «Гетьманська булава».
Іван Світличний (посмертно) – за збірку поезій, поетичних перекладів і літературно-критичних статей «Серце для куль і для рим».
Іван Чендей – за книжку «Калина під снігом», повість «Іван».
1995
Василь Захарченко – за роман «Прибутні люди».
Євген Сверстюк – за книжку «Блудні сини України».
Василь Симоненко (посмертно) – за збірки поезій та прози «Лебеді материнства», «У твоєму імені живу», «Народ мій завжди буде».
Роман Федорів – за роман «Єрусалим на горах».
1996
Володимир Базилевський – за збірку поезій «Вертеп».
Ірина Жиленко – за збірку поезій «Вечірка у старій винарні».
Раїса Іванченко – за тетралогію про Київську Русь: «Зрада, або як стати володарем», «Гнів перуна», «Золоті стремена», «Отрута для княгині».
Віктор Міняйло – за роман «Вічний Іван».
1997
Петро Скунць – за збірку поезій «Спитай себе».
Олесь Уляненко – за роман «Сталінка» (Мала Шевченківська премія).
1998

Роман Андріяшик – за роман «Сторонець».
1999
Дмитро Кремінь – за збірку поезій «Пектораль».
Дмитро Наливайко – за книгу «Очима Заходу. Рецепція України в Західній Європі XI – XVIII ст.»

Лауреати Національної премії України імені Тараса Шевченка 2000 – 2012

2000

Іван Гнатюк – за книгу «Стежки - дороги».
Борис Нечерда (посмертно) – за збірку поезій «Остання книга».
Юрій Шевельов (Шерех), (США) – за книги «Третя сторожа» та «Поза книжками із книжок».
2001
Євген Пашковський – за роман «Щоденний жезл».
2002
Сергій Білокінь – за науково-публіцистичну книгу «Масовий терор як засіб державного управління в СРСР».
Ігор Римарук – за книгу поезій «Діва Обида».
2003
Василь Герасим’юк – за книгу віршів «Поет у повітрі».
В’ячеслав Медвідь – за роман «Кров по соломі».
2004
Василь Славчук – за книги віршів «На проти течії трави» і «Сучок на костурі подорожнього».
2005
Микола Воробйов – за книгу поезій «Слуга півонії».
Марія Матіос – за роман «Солодка Даруся».
Михайло Слабошпицький – за роман-біографію «Поет із пекла».
2006
Григорій Гусейнов – за художньо-документальний життєпис у 9-ти книгах «Господні зерна».
Ігор Качуровський – за книгу «Променисті сильвети».
Анатолій Кичинський – за книги поезій «Пролітаючи над листопадом», «Танець вогню».
2007
Остап Лапський – за книги поезій «Себе : розшукують ?!», «Обабіч: істина ?!».
Дмитро Стус – за книгу «Василь Стус: Життя як творчість».
Тарас Федюк – за книгу віршів «Обличчя пустелі».
2008
Любов Голота – за роман «Епізодична пам'ять».
Петро Перебийніс – за збірку поезій «Пшеничний годинник».
Віра Селянська (Віра Вовк) – за книги «Сьома печать», «Ромен – зілля», та переклади творів української літератури португальською мовою.
2009
Павло Гірник – за книгу віршів «Посвітається».
2010
Михайло Андрусяк – за документально-художню трилогію «Брати грому», «Брати вогню», «Брати просторів».
Дмитро Іванов – за збірку поезій «Село в терновому вінку».
Галина Пагутяк (Москалець) – за книгу прози «Слуга з Добромиля».
Оксана Пахльовська – за книгу публіцистики «Ave, Europe!».
2011
Роман Горак, Микола-Ярослав Гнатів – за 10-томне видання «Іван Франко».
2012
Петро Мідянка – за книгу поезій «Луйтра в небо».
Володимир Рутківський – за історичну трило
гію для дітей «Джури».


Скачати