М. І. Рудницька

Вітаємо на сайті Тернопільської обласної бібліотеки для дітей

Мілена Рудницька народилася 15 липня 1892 р. у м. Зборові. Сестра Михайла та Івана Рудницьких. У 1910 р. закінчила класичну гімназію у Львові. Упродовж 1910—1917 рр. навчалася на філософських факультетах Львівського та Віденського університетів. Навчання закінчила, захистивши звання доктора філософії працею «Математичні основи естетики Ренесансу», а в 1923 р. здобула дип-лом доктора філософії з педагогіки та дидактики. У 1920-х роках викладала на Вищих педагогічних курсах у Львові з титулом професора. З 1921 р. брала активну участь у жіночому русі, заклавши його ідеологічні підвалини. Виступала за повсюдне створення жіночих організацій. З її ім’ям пов’язано зростання діяльності «Союзу українок» у Галичині та створення Світової організації українського жіноцтва поза межами Радянського Союзу. За час головування М. Рудницької в управі «Союзу українок» у Львові (1929—1938), організація розрослася в загальнокрайову, що налічувала 80 повітових філій і 1100 сільських гуртків. У 1934 р. обрана головою українського жіночого конгресу в Станіславі. Очолювала світовий «Союз українок» та політичну жіночу організацію «Дружина княгині Ольги» (1938—1939), представляла українське жіноцтво на міжнародних жіночих з’їздах. У кінці 20-х років активно включилася в політичне життя Галичини, ставши членом Українського національно-демократичного об’єднання. У 1928—1935 рр. обиралася послом (депутатом) від цієї організації до Польського сейму, де брала діяльну участь у роботі комісій освіти та закордонних справ. Як представниця Української парламентарної репрезентації обстоювала в Лізі Націй українські петиції, виступала з доповідями на міжнародних конференціях, з’їздах і конгресах у Женеві, Берні та Відні, у Королівському інституті закордонних справ та палаті громад у Лондоні.
З 1939 р. М. Рудницька перебувала в еміграції в різних європейських країнах та США, а з 1959 р. і до кінця свого життя продовжувала активну громадсько-політичну, видавничу та наукову діяльність у Мюнхені. Була однією із засновниць у 1948 р. Української національної ради та її представництва у Швейцарії, директором Українського допомогового комітету. У роки війни врятувала понад 500 українських родин із Чехословаччини, спри-яючи переїзду їх на Захід.
М. Рудницька — авторка монографій «Українська дійсність і завдання жінки» (1934), «Західна Україна під більшовиками» (1958), «Дон Боско. Людина, педагог, святий» (1963) та багатьох статей у часописах. Працювала в українській редакції радіо «Свобода». Як вчена виявила себе в галузі політо-логії та суспільствознавства, здійснила вагомий внесок у становлення та розвиток ідеології фемінізму.
Померла 29 березня 1976 р. у Мюнхені. У 1993 р. її прах перевезли до Львова. Ім’я М. Рудницької вшановує й популяризує відновлена в Україні організація «Союз українок», видано книгу праць і спогадів про неї.
Син Мілени Рудницької — відомий український історик, філософ, культуролог, професор Альбертського університету (США) Іван Лисяк-Рудницький.