Скарбничка методиста / Сучасні форми підвищення кваліфікації працівників бібліотек для дітей
Сучасні форми підвищення кваліфікації працівників бібліотек для дітей
Не можна не наголосити, що відсутність організаційної реформи в бібліотечній сфері, активізація інновацій на фоні традиційної діяльності поставили керівників бібліотек і бібліотечну галузь в цілому перед необхідністю визначення пріоритетів організаційного розвитку. Вирішення, насамперед, цих завдань, а також завдань кадрової політики і формування маркетингової стратегії в значній мірі залежить, перш за все, від рівня забезпечення управлінського консультування. Допомога керівникам бібліотек у засвоєнні управлінських інновацій і реалізації стратегічних напрямів розвитку бібліотек є сьогодні головним завданням професійного навчання. Адже від їхнього професійного рівня залежить успішна модернізація бібліотечної справи як в окремій бібліотеці, так і в загальнодержавному масштабі.
На сьогоднішній день існує об'єктивна необхідність формування готовності усіх категорій бібліотекарів до інноваційної діяльності в умовах відкритого інформаційного суспільства. Професіоналізм кожного бібліотекаря потрібно розглядати не лише як здатність до оволодіння новими технологіями і засобами, але і як цінність орієнтації спеціаліста, його мотивацію використання інновацій. В якісно іншому інформаційному просторі, більш інтенсивному, емоційно динамічному, що забезпечує широкий доступ до джерел інформації, змінюються процеси сприйняття й засвоєння інформації, когнітивні (пізнавальні) стратегії діяльності. Тобто, навчання і підвищення кваліфікації бібліотечних спеціалістів передбачає не лише постійне оновлення знань, але й зміну способів мислення. У цьому ракурсі ефективною формою підготовки та перепідготовки бібліотечних спеціалістів стає ігрове імітаційне моделювання, що лежить в основі ігротехнічної діяльності. Для неї є характерним системне використання особливих психотехнічних, групотехнічних, рефлексотехнічних, комунікативних та інших методів, які дозволяють у стислі строки розвинути особистісний потенціал людини та підготувати її до виконання різноманітних життєвих ролей. У бібліотечному середовищі досить упевнено утверджуються і набувають поширення аналіз конкретних ситуацій, ділові, рольові, імітаційні, модулюючі та організаційно-діяльнісні ігри. В основі кожної з них лежить проблемна ситуація, тобто ситуація, яку не можна вирішити в рамках уже існуючих можливостей і підходів.
Суть ділових ігор полягає у відпрацюванні реальних проблем та прийнятті пов'язаних з ними рішень на прикладі заданих ситуацій. При цьому слід пам'ятати, що запропоновані завдання не мають готових рішень. Варіанти розробляються і розглядаються безпосередньо під час гри, хід якої неможливо передбачити. Ці ігри, на відміну від організаційно-діяльнісних, орієнтовані на вирішення конкретних предметних завдань або ситуацій. Для ділових ігор, головною метою яких є розвиток умінь і навичок систематизації інформації, характерне моделювання діяльності спеціалістів; розподіл ролей між учасниками; розрізнення рольових цілей при прийнятті рішень; взаємодія учасників, які виконують певні ролі; наявність загальної мети всього колективу, який бере участь у грі; колективне прийняття рішень учасниками гри; реалізація в процесі «ланцюга рішень»; варіативність рішень; наявність емоційної напруги і системи індивідуального чи групового оцінювання діяльності учасників гри.
Що стосується організаційно-діяльнісних ігор, які спеціалістами поділяються на проблемні, проблемно-орієнтовані, апробаційно-пошукові, інноваційні, то їх особливостями є: умовність ролей у грі, відсутність «ланцюгових» рішень та явно вираженої системи оцінювання учасників гри.
Рольові ігри передбачають розподіл ролей, обробку інформації та підготовку матеріалу згідно з запропонованою роллю. Основними рисами рольових ігор є:
- чітке формулювання проблеми, вирішення якої має важливе значення для учасників гри;
- визначення «штатної» структури та розподіл ролей між учасниками гри;
- колективне прийняття рішень;
- система взаємодії учасників гри;
- формулювання єдиної цілі всього колективу;
- наявність (чи створення) конфліктних ситуацій, різних точок зору та інтересів тих, хто навчається;
- підтримка емоційного настрою впродовж всієї гри;
- створення гнучкої системи поетапного оцінювання діяльності всіх учасників гри.
При розробці гри, як правило, передбачаються такі категорії ролей, що вступають у взаємодію одна з одною:
1.Ролі, які модулюють професійну діяльність особистостей, що входять до імітуючого об'єкту.
2.Ролі, необхідні для оперативного управління перебігом ділових ігор. До них відносяться ролі керівництва грою та групи забезпечення (ланка між керівництвом та ігровими групами).
3.Ролі, які вводяться у гру для підвищення емоційної напруги учасників. Це різного роду опоненти, критики, а також так звані «провокатори».
4.Ролі експертів.
Активна діяльність тих, хто навчається, забезпечується шляхом їхнього залучення до діалогу при вирішенні конкретних ігрових ситуацій.
Рольова гра передбачає кілька етапів:
1.Ролі, які модулюють професійну діяльність особистостей, що входять до імітуючого об'єкту.
2.Ролі, необхідні для оперативного управління перебігом ділових ігор. До них відносяться ролі керівництва грою та групи забезпечення (ланка між керівництвом та ігровими групами).
3.Ролі, які вводяться у гру для підвищення емоційної напруги учасників. Це різного роду опоненти, критики, а також так звані «провокатори».
4.Ролі експертів.
Активна діяльність тих, хто навчається, забезпечується шляхом їхнього залучення до діалогу при вирішенні конкретних ігрових ситуацій.
Рольова гра передбачає кілька етапів:
- перший етап (підготовчий): ознайомлення з ігровою ситуацією; надання інформації про правила гри; формування команд; розподіл ролей.
- другий: підготовка командного завдання.
- третій: виступ команд.
- четвертий: експертний аналіз виступу команд.
- п'ятий: підведення підсумків гри.
Модулюючі ігри містять елементи модулювання діяльності чи об'єктів. Вони дозволяють органічно поєднати принципи роботи з інформацією та конкретну професійну діяльність бібліотекарів. Позитивний досвід використання на практиці згаданих вище ігор дозволяє дати деякі рекомендації:
- гру доцільно проводити як завершальне заняття після теоретичного курсу. Тоді перший етап гри логічно вбудовується в систему занять, а другий та наступні етапи переносяться на інший день, оскільки займають іноді більше, ніж 90 хвилин ігрового часу;
- при створенні команд не обов'язково формувати команду лише з працівників дитячих бібліотек або ж тільки працівників бібліотек для дорослих. Нестандартне творче мислення працівників, що працюють з дітьми, впливає на концепцію інших учасників так само, як і раціональний підхід "дорослих" бібліотекарів може підказати нетрадиційні прийоми та методи роботи для дитячих бібліотек;
- у процесі гри доречно розмістити команди у різних приміщеннях. У цьому випадку ведучий та його помічник спостерігають роботу різних команд, нагадують різні поняття, але, в жодному разі, не підказують та не відкидають ідей, які висунули учасники;
- підсумовуючи результати гри, доречно коректно роз'яснити причини виникнення проблем в ході гри, відмітити недоліки у проектах команд, доопрацювати кожен проект та прийняти його за основу.
Варто підкреслити, що дуже важливим для системи підвищення кваліфікації бібліотечних спеціалістів є механізм засвоєння освітніх технологій. Головними його компонентами вважаються: організація освітнього процесу, який найбільше відповідає цілям навчання; створення системи діагностики, яка дозволяє зробити змістовні висновки за результатами, а також розробка системи профілактики труднощів і раціональної корекційної роботи з тими, хто навчається.
Особистісно орієнтовані технології допускають аналіз та оцінку результатів навчання. В зв'язку з цим необхідно звернути особливу увагу на наступне. Моніторинг ходу занять, оцінка та зворотний зв'язок з учасниками необхідні не лише методисту-організатору, але й керівнику бібліотеки. Тому в аналіз занять доречно включити практичні рекомендації щодо подальшої роботи з колективом чи окремими учасниками навчання. Існує доволі велика кількість засобів встановлення зворотного зв'язку з учасниками занять. Серед них найпопулярнішими виявилися опитування у формі анкет чи письмових відгуків. Після заняття доречно задати учасникам кілька запитань: «З якими проблемами ви зіткнулись в ході заняття?», «Який етап навчання виявився найлегшим чи найцікавішим?», «Чи влаштовує вас такий спосіб занять?», «Чи будете ви використовувати якісь засоби, запропоновані на навчанні, в роботі з читачами?». Відповіді на них допоможуть удосконалити процес навчання, зробити його ефективнішим.
Для оцінки заняття можна використовувати методику полярних профілів (семантичний диференціал). Цей метод пропонує створення двополюсної шкали оцінки, яка була розроблена Ч. Осгудом у 1957 р.1
Для вивчення ефективності навчання до шкали семантичного диференціалу варто включити характеристики, які описують практичну значимість, змістовність, актуальність, новаторство. Перший полюс (позитивний) можуть створити такі міркування, як: актуальне, цікаве, проблемно-орієнтовне, змістовне, новаторське, теоретично-значуще та практично-корисне. Другий полюс необхідно скласти із протилежних міркувань, при цьому слід уникати формувань типу: нецікаве, незначуще тощо.
Процес підведення підсумків занять передбачає підготовку аналітичної довідки, в якій мають бути відображені ціль і завдання заняття, його перебіг, проблеми, з якими зіткнулись учасники і організатори, основні висновки та рекомендації щодо подальшої роботи з колективом.
Не відмовляючись від традиційних академічних форм, модернізуючи та наповнюючи їх новим змістом, бібліотеки протягом останніх років успішно застосовують нові інтерактивні форми навчання, методика проведення яких сьогодні теоретично не розроблена. Вона народжується практикою. Результативним засобом реалізації творчого потенціалу бібліотечного персоналу, розвитку його ініціативи в роботі стали професійні конкурси бібліотекарів. На жаль, останнім часом через фінансові труднощі число їх дещо скоротилося. Але ж конкурс — це прекрасна можливість показати свою професію з найбільш вигідної сторони, це ефективний спосіб підтвердження творчої природи бібліотечної професії, постійного пошуку нового, фантазії, вигадки, винахідливості. Конкурси молодих бібліотекарів останніх десятиліть XX сторіччя проходили для масової аудиторії колег, читачів і завжди були яскравим і святковим видовищем. Сьогодні деякою мірою їх замінюють професійні свята в День бібліотек, що також викликають позитивний суспільний резонанс. На нашу думку, конкурси надають руху нереалізованим професійним і особистим творчим можливостям, виявляють талановитих працівників, стимулюють їхню подальшу творчу діяльність. Вони піднімають престиж і статус бібліотечної професії, формують інноваційну поведінку самих бібліотечних фахівців, сприяють удосконаленню і поглибленню їхніх професійних навичок. Це особливо важливо, тому що творчість розглядається психологами як природний компонент професіоналізму, який формує індивідуальний стиль діяльності.
Значний інноваційний ефект дають також ініційовані керівництвом деяких бібліотек конкурси наукових робіт прикладного і теоретичного характеру з наступним їх захистом на науково-практичній конференції. Такі конкурси змушують працівників бібліотек мислити більш глобально і підходити до практичної діяльності з наукових позицій. А це, в свою чергу, сприяє подальшому розвитку бібліотек, активізує процеси впровадження нових інформаційних технологій. Доцільно запропонувати і конкурси творчих робіт бібліотекарів як форму реалізації індивідуального творчого потенціалу, стимулювання професійних, інтелектуальних знань, що позитивно впливатиме на подальше утвердження позитивного іміджу бібліотек. Теми таких конкурсів можуть охоплювати найбільш суттєві проблеми професійної діяльності: сучасні тенденції в обслуговуванні читачів; взаємодія бібліотеки з органами місцевого самоврядування, організація роботи творчо-любительських об'єднань; традиційні та інноваційні аспекти в організації роботи бібліотек тощо.
Доречно нагадати, що останнім часом бібліотеки з метою прищеплення бібліотекарям уміння у лаконічній формі давати користувачам максимум інформації почали використовувати форми стендових доповідей і стендових презентацій, присвячених окремим напрямам роботи. У сучасному бібліотекознавстві ці заходи визнаються ще і формами бібліотечної реклами. Перевагою стендових доповідей є особливе сприйняття візуальної інформації, за допомогою якої в оптимальній, легко засвоюваній формі відбувається ознайомлення людини із зовнішнім середовищем. Стендова презентація — інформаційна комбінація ілюстративних і текстових матеріалів. Зокрема, презентація інформаційно-рекламних звітів засвідчує, що завдяки різним ознакам (колір, форма відповідних фігур, їх розташування у просторі, обсяг, шрифт тощо) можна успішно представляти в інформаційно ємній, легкій для сприйняття формі досить складні, але реально існуючі напрями діяльності, і миттєво оцінювати результативність роботи кожного з підрозділів. Такий досить об'єктивний підхід до оцінки діяльності бібліотеки в цілому чи її окремих структурних підрозділів служить передумовою для запобігання конфліктних ситуацій, образ і непорозумінь, що нерідко виникають у колективах бібліотек, які, в основному, складаються із жінок. Є ще й інша сторона стендової презентації, що дозволяє говорити про її позитивну роль у розвитку бібліотечної справи. Для того, щоб скласти ту чи іншу стендову доповідь, визначити взаємозалежність елементів, потрібна велика підготовча робота, глибокий рівень професійної рефлексії. Вибудовуючи систему організаційних зв'язків і залежностей будь-якої бібліотеки, її структурних підрозділів, дуже важливо виявити головні і другорядні елементи, вміти осмислити їх ієрархію чи, навпаки, рівноправний діалоговий характер взаємодії. За чисто технічними елементами (як скласти ту чи іншу конструкцію) стоять концептуальні проблеми, чітке уявлення про суть різних процесів: чи це зв'язки з громадськістю, чи організаційно-управлінська структура бібліотеки. Такого роду інформація може бути корисна і як своєрідний звіт бібліотеки перед органами місцевого самоврядування, громадськістю тощо. Таким чином, метод стендової презентації не тільки сприяє підвищенню професійної компетенції бібліотечного персоналу візуально, але й піднімає на більш високий рівень ці заходи.
Особистісно орієнтовані технології допускають аналіз та оцінку результатів навчання. В зв'язку з цим необхідно звернути особливу увагу на наступне. Моніторинг ходу занять, оцінка та зворотний зв'язок з учасниками необхідні не лише методисту-організатору, але й керівнику бібліотеки. Тому в аналіз занять доречно включити практичні рекомендації щодо подальшої роботи з колективом чи окремими учасниками навчання. Існує доволі велика кількість засобів встановлення зворотного зв'язку з учасниками занять. Серед них найпопулярнішими виявилися опитування у формі анкет чи письмових відгуків. Після заняття доречно задати учасникам кілька запитань: «З якими проблемами ви зіткнулись в ході заняття?», «Який етап навчання виявився найлегшим чи найцікавішим?», «Чи влаштовує вас такий спосіб занять?», «Чи будете ви використовувати якісь засоби, запропоновані на навчанні, в роботі з читачами?». Відповіді на них допоможуть удосконалити процес навчання, зробити його ефективнішим.
Для оцінки заняття можна використовувати методику полярних профілів (семантичний диференціал). Цей метод пропонує створення двополюсної шкали оцінки, яка була розроблена Ч. Осгудом у 1957 р.1
Для вивчення ефективності навчання до шкали семантичного диференціалу варто включити характеристики, які описують практичну значимість, змістовність, актуальність, новаторство. Перший полюс (позитивний) можуть створити такі міркування, як: актуальне, цікаве, проблемно-орієнтовне, змістовне, новаторське, теоретично-значуще та практично-корисне. Другий полюс необхідно скласти із протилежних міркувань, при цьому слід уникати формувань типу: нецікаве, незначуще тощо.
Процес підведення підсумків занять передбачає підготовку аналітичної довідки, в якій мають бути відображені ціль і завдання заняття, його перебіг, проблеми, з якими зіткнулись учасники і організатори, основні висновки та рекомендації щодо подальшої роботи з колективом.
Не відмовляючись від традиційних академічних форм, модернізуючи та наповнюючи їх новим змістом, бібліотеки протягом останніх років успішно застосовують нові інтерактивні форми навчання, методика проведення яких сьогодні теоретично не розроблена. Вона народжується практикою. Результативним засобом реалізації творчого потенціалу бібліотечного персоналу, розвитку його ініціативи в роботі стали професійні конкурси бібліотекарів. На жаль, останнім часом через фінансові труднощі число їх дещо скоротилося. Але ж конкурс — це прекрасна можливість показати свою професію з найбільш вигідної сторони, це ефективний спосіб підтвердження творчої природи бібліотечної професії, постійного пошуку нового, фантазії, вигадки, винахідливості. Конкурси молодих бібліотекарів останніх десятиліть XX сторіччя проходили для масової аудиторії колег, читачів і завжди були яскравим і святковим видовищем. Сьогодні деякою мірою їх замінюють професійні свята в День бібліотек, що також викликають позитивний суспільний резонанс. На нашу думку, конкурси надають руху нереалізованим професійним і особистим творчим можливостям, виявляють талановитих працівників, стимулюють їхню подальшу творчу діяльність. Вони піднімають престиж і статус бібліотечної професії, формують інноваційну поведінку самих бібліотечних фахівців, сприяють удосконаленню і поглибленню їхніх професійних навичок. Це особливо важливо, тому що творчість розглядається психологами як природний компонент професіоналізму, який формує індивідуальний стиль діяльності.
Значний інноваційний ефект дають також ініційовані керівництвом деяких бібліотек конкурси наукових робіт прикладного і теоретичного характеру з наступним їх захистом на науково-практичній конференції. Такі конкурси змушують працівників бібліотек мислити більш глобально і підходити до практичної діяльності з наукових позицій. А це, в свою чергу, сприяє подальшому розвитку бібліотек, активізує процеси впровадження нових інформаційних технологій. Доцільно запропонувати і конкурси творчих робіт бібліотекарів як форму реалізації індивідуального творчого потенціалу, стимулювання професійних, інтелектуальних знань, що позитивно впливатиме на подальше утвердження позитивного іміджу бібліотек. Теми таких конкурсів можуть охоплювати найбільш суттєві проблеми професійної діяльності: сучасні тенденції в обслуговуванні читачів; взаємодія бібліотеки з органами місцевого самоврядування, організація роботи творчо-любительських об'єднань; традиційні та інноваційні аспекти в організації роботи бібліотек тощо.
Доречно нагадати, що останнім часом бібліотеки з метою прищеплення бібліотекарям уміння у лаконічній формі давати користувачам максимум інформації почали використовувати форми стендових доповідей і стендових презентацій, присвячених окремим напрямам роботи. У сучасному бібліотекознавстві ці заходи визнаються ще і формами бібліотечної реклами. Перевагою стендових доповідей є особливе сприйняття візуальної інформації, за допомогою якої в оптимальній, легко засвоюваній формі відбувається ознайомлення людини із зовнішнім середовищем. Стендова презентація — інформаційна комбінація ілюстративних і текстових матеріалів. Зокрема, презентація інформаційно-рекламних звітів засвідчує, що завдяки різним ознакам (колір, форма відповідних фігур, їх розташування у просторі, обсяг, шрифт тощо) можна успішно представляти в інформаційно ємній, легкій для сприйняття формі досить складні, але реально існуючі напрями діяльності, і миттєво оцінювати результативність роботи кожного з підрозділів. Такий досить об'єктивний підхід до оцінки діяльності бібліотеки в цілому чи її окремих структурних підрозділів служить передумовою для запобігання конфліктних ситуацій, образ і непорозумінь, що нерідко виникають у колективах бібліотек, які, в основному, складаються із жінок. Є ще й інша сторона стендової презентації, що дозволяє говорити про її позитивну роль у розвитку бібліотечної справи. Для того, щоб скласти ту чи іншу стендову доповідь, визначити взаємозалежність елементів, потрібна велика підготовча робота, глибокий рівень професійної рефлексії. Вибудовуючи систему організаційних зв'язків і залежностей будь-якої бібліотеки, її структурних підрозділів, дуже важливо виявити головні і другорядні елементи, вміти осмислити їх ієрархію чи, навпаки, рівноправний діалоговий характер взаємодії. За чисто технічними елементами (як скласти ту чи іншу конструкцію) стоять концептуальні проблеми, чітке уявлення про суть різних процесів: чи це зв'язки з громадськістю, чи організаційно-управлінська структура бібліотеки. Такого роду інформація може бути корисна і як своєрідний звіт бібліотеки перед органами місцевого самоврядування, громадськістю тощо. Таким чином, метод стендової презентації не тільки сприяє підвищенню професійної компетенції бібліотечного персоналу візуально, але й піднімає на більш високий рівень ці заходи.
