С. Лем

Вітаємо на сайті Тернопільської обласної бібліотеки для дітей

Станіслав Лем (12 вересня 1921, Львів — 27 березня 2006, Краків) — польський письменник-фантаст. Найпопулярніший польський письменник за кількістю мов, на які перекладено його твори. Один із найкращих фантастів усіх часів.
Дитячі та юнацькі роки Станіслава Лема минули у Львові, про що він розповів у книзі «Високий Замок» (1966). Батько його, Самуїл Лем був військовим лікарем австро-угорської армії, тож і майбутній письменник, закінчивши гімназію, 1939 року вступив до медичного інституту в рідному місті. Німецька окупація Львова влітку 1941 року перервала його навчання. Після кількарічних блукань у воєнному лихолітті (відбитих у трилогії «Незмарнований час»), юнак опиняється у Кракові й вступає на медичний факультет Ягеллонського університету.
Ще студентом він 1946 року друкує оповідання, а в 1948 році пише роман «Шпиталь перетворення», який згодом включає до трилогії «Незмарнований час», значно «обтесавши» його під тиском тодішньої догматичної критики. Але й це не допомогло, і опублікувати трилогію він зміг лише 1955 року, коли змінилася політична ситуація в країні.
Можливо, саме невдача із реалістичною прозою наштовхнула молодого автора на думку про фантастику. 1951 року виходить у світ його книга «Астронавти». Успіх додає снаги, і письменник починає працювати досить-таки інтенсивно, видаючи майже щороку нову книгу. «Сезам» (1954), «Маґелланова хмара» (1955), «Зоряні щоденники Ійона Тихого» (1957), «Едем» (1959), «Навала з Альдебарана» (1959), «Повернення з зірок» (1961), «Книга роботів» (1961), «Щоденник, знайдений у ванні» (1961), «Соляріс» (1961), «Вихід на орбіту» (1962), «Місячна ніч» (1963), «Казки роботів» (1964), «Непереможений» (1964), «Кіберіада» (1965), «Полювання» (1965), «Рятуймо космос» (1966), «Розповіді про пілота Піркса» (1968), «Ідеальна порожнеча» (1971), «Маска» (1976), «Нежить» (1978), «Повторення» (1979), «Ґолем XIV» (1981) та чимало інших творів. 1988 року вийшов у світ ще один роман письменника «Фіаско».

Будинок, в якому мешкав
С. Лем у Львові
(тепер вулиця Б. Лепкого, 4 ).

Переважно це були твори класичної наукової фантастики про космічні подорожі, роботів, далекі планети, а також твори сатирично-пародійні («Кіберіада», «Казки роботів», «Полювання», «Повторення»). Чимало зробив С. Лем у царині есеїстики, розмірковуючи над проблемами свого жанру, а через них — над шляхами розвитку науки, технічного прогресу і, зрештою, усього людства «Діалоги» (1957), «Сума технологій» (1964), «Філософія випадку» (1968), «Фантастика й футурологія» (у 2-х томах, 1970), «Уявна величина» (1973), «Роздуми та шкіци» (1975), «Бібліотека XXI століття» (1986).
Брався С.Лем і за традиційний детективний жанр («Слідство», 1959).

Остання книга Станіслава Лема

Такою є видана по смерті письменника в липні 2006 року у видавництві «Wydawnictwo Literackie» (Краків, Польща) посмертна збірка останніх текстів Станіслава Лема - «Раса хижаків. Останні тексти».
Фактично це збірка останніх публікацій С. Лема, які двічі на місяць друкувалися у тижневику «Tygodnik Powszechny». Укладач Томаш Фіалковський у післямові так визначив жанр цих публікацій: "Ці статті не є політичною публіцистикою: це радше спроба діагностування стану світу у всій його складності, сплетіння різнорідних ниток, сусідство яких часто вражає, але завжди є вмотивованим”.
Спектр зацікавлень пана С. Лема вражає, рівно як і його манера несподівано змінювати об’єкт обговорення. Тематика його виступів надзвичайно різноманітна: тенденції розвитку суспільства, роль інтелектуалістів у сучасному світі, тероризм, війни, стихійні лиха, політика і політики Польщі та світу, література і наука, деградація людства, конфлікт і співіснування цивілізацій, культур та релігій – це все переплітається в кожній з публікацій.

Цитати Станіслава Лема

Чим було все те, в результаті чого я з'явився на світ і, хоча смерть загрожувала мені безліч разів, вижив і став письменником? .. Невже лише рівнодіючої довгого ряду випадковостей? Чи тут було якесь приречення.

Людство - це сума наших дефектів, недоліків, нашого недосконалості, це те, чим ми хочемо бути, а не вдається, не можемо, не вміємо, це просто дірка між ідеалами і реалізацією.

Люди не хочуть жити вічно. Люди просто не хочуть вмирати.

Світ - це божевілля одного супермозку, який сам через себе збожеволів остаточно.