вул. С. Крушельницької

Вітаємо на сайті Тернопільської обласної бібліотеки для дітей

  Первісно вона називалася Над Рудкою, згодом Сенкевича, а тепер Соломії Крушельницької.

   У 1873 році на початку нової вулиці виросло нове модерне підприємство — паровий млин Ґалля. Його високий комин гарно вписувався у панораму міста. Млин виробляв 100 тисяч центнерів борошна і входив до "Галицького союзу млинів" у Львові, його представники були й у складі керівництва цього об'єднання. У 1913 році через фінансові труднощі млин припинив роботу: тоді попит на зерно і борошно впав. А Перша світова війна принесла його руйнацію: у 1915 році млин згорів.
   Навесні 1896 року простір між млином і залізничним мостом засадили деревами. Так утворилися алеї Рапіборського. Алеї та вулиця, яка вже була названа іменем Генріха Сенкевича, стали одним із улюблених місць прогулянок городян. Тут любили зустрічатися парочки, тому в народі це місце назвали Романсівкою. А відкритий канал (давня Рудка) на Сенкевича ще довго завдавав неприємностей під час злив і повеней! Ця низинна місцевість часто підтоплювалася. Зазнавала вона лиха під час повеней 1950-1960 років, вода тоді підтоплювала навколишні будинки. Лише з реконструкцією вулиці минулася ця біда, а Рудка остаточно зникла з карти міста. Правда, є відомості, що у свій час Рудка була повноводною: на ній була запруда і працювали водні млини. Але все минулося, і сьогодні вона захована у бетоні, під товщиною насипу і асфальту.
   А вулиця Сенкевича, так вона називалася аж до 1963 року, коли її до ювілею славетної співачки назвали іменем Соломії Крушельницької.
У 20-30 роках з вулицею Сенкевича була пов'язана діяльність декількох громадських інституцій. Тут діяло культурно-освітнє товариство українських робітників "Робітнича громада", організатором і першим його головою був відомий на Тернопільщині радикал, адвокат Дмитро Ладика. У діяльності товариства брали участь робітники різних професій. Товариство організовувало фестини (народні гуляння), аматорські вистави, танцювальні вечори. Дохід від цих заходів ішов на книжки для бібліотеки. Діяла при осередку й футбольна команда. В офіційних документах згадується про впливи на членів "Робітничої громади" ідей ОУН.
   У 1933 році на цій вулиці виріс будинок "Товариства приятелів музики", історія якого у Тернополі починалася ще з 1877-го року. Тоді ж при ньому була відкрита музична школа. Одним із ініціаторів його створення був відомий музикант і педагог Владислав Влилячинський. Саме у нього навчалася гри на фортепіано юна Соломія Крушельницька. Вона співала тоді також у хорі, створеному при товаристві. Потім їх шляхи знову перетнулися у Львівській консерваторії. Товариство збирало міську еліту, тож не дивно, що у ювілейному концерті 23 травня 1887 року в спеціально приготовленій виставі брали участь Соломія Крушельницька, Володимир Лучаківський, який мав гарний голос і був активним членом ще з моменту заснування товариства, та місцеві знаменитості: Марія Пйонткович, Іван Варежкевич та Альфред Мельбаховський.
   Товариство у той час було осередком музичного життя у Тернополі. Важливу роль воно відігравало у культурному житті міста і у 30-х роках минулого століття, коли воно перейшло у новозбудований дім на вулиці Сенкевича (тоді це був будинок №2). Але у ці роки це вже було товариство суто польське. А в місті ще з 1900 року існувало українське музично-хорове товариство "Тернопільський Бонн". А з 1928 року почала діяти філія "Музичного товариства імені М. Лисенка" та музична школа при ньому.
   Що ж до Соломії Крушельницької, то й до наших днів у місті збереглися будівлі, де виступала видатна співачка. Реконструйований будинок польського товариства "Сокул", на сцені якого вона з успіхом виступала у 1898 році перед від'їздом до Варшавської опери. Тут вона разом із Олександром Мишугою дала концерт, кошти від якого пішли на розбудови гуртожитку для української шкільної молоді. Лунав голос співачки й на сцені "Міщанського братства" (нині філармонія) 11 вересня 1928 року. Дохід від цього концерту йшов на користь "Рідної школи". У 1934 році примадонна світової слави знову виступила у залі "Міщанського братства". Співала вона українські народні пісні й твори Миколи Лисенка, виконувала арії з опер італійських, німецьких та польських композиторів. Акомпанувала відома у Тернополі піаністка Марія Крих. На жаль, не збереглася зала Нового замку, де у 1885 році брала участь у Шевченківському концерті юна Соломія.
   Сьогодні вулиця Соломії Крушельницької — це престижний район, новобудови ростуть тут, як гриби після дощу. Про генеральний план забудови міста — тільки балачки.

   З 1986 року на цій вулиці розмістився Тернопільський обласний художній музей, в експозиції якого представлені твори українських та зарубіжних художників. Музей популяризує також творчість сучасних художників Тернопілля, влаштовує цікаві виставки.
   Старовинна вулиця сповнена повнокровним життям, та під час зливи все-таки машини тут зачерпують воду.