Д. Крюс

Вітаємо на сайті Тернопільської обласної бібліотеки для дітей

КРЮС Джеймс (Kruss, James — нар. 31.05.1926, Гельголанд) — німецький письменник.
Крюс — автор численних художніх творів для дітей у віршах і в прозі, сповнених фантазії, гумору, міфів і легенд. Крюс успішно продовжує традиції німецької літературної класики та романтизму в дитячій літературі. Його книги перекладені багатьма мовами світу. У 1968 p. Крюс був удостоєний медалі Г.Х. Андерсена за значний внесок у світову дитячу літературу. Головне своє завдання Крюс вбачав у тому, аби засобами літератури допомагати дітям опановувати світ у всьому його розмаїтті та познайомити їх з культурами інших народів. Тому письменник надавав великого значення перекладацькій праці. Він переклав німецькою мовою чимало дитячих книг із сербської, хорватської, польської, російської та інших мов світу.
Народився 31 травня 1926 р. на острові Гельголанд в родині електрика. У 1941 році з-за війни змушені були евакуюватися на материк. Був призваний в люфтваффе в серпні 1944 року, а після війни оселився в Гамбурзі. У 1948 році закінчив Педагогічне училище Люнебурга, проте замість учительської роботи відразу взявся за літературу. Активно співпрацює з радіо і газетами з 1951 .
У 1950 році за порадою прозаїка Еріха Кестнера вирішив писати для дітей. Перша книжка з картинками «Ханзелман подорожує навколо світу» вийшла в 1953 . Автор кількох десятків прозових та віршованих книг для дітей, сама знаменита з яких « Тім Талер, або Проданий сміх »(1962).
Письменник нагороджений медаллю Ганса Християна Андерсена - Нобелівською премією для дитячих письменників (1968). З-під пера автора вийшла також і літературознавча книга: «Наявність і розуміння мистецтва. Думки про дитячу літературу »(1969), а також пісні, радіоп'єси, телесценарії і переклади на німецьку з різних мов.
З 1966 року Крюс оселився на острові Гран-Канарія, де у 2 серпня 1997 помер. Похований на батьківщині - острові Гельголанд.
Палітра дитячої поезії німецького автора надзвичайно багата. Але водночас його вірші, завжди веселі та дотепні, сповнені словесних ігор із римою, вчать дітей удосконалювати свою мову і пізнавати навколишній світ. Мова образів наповнює віршовані бесіди поета з дітьми. Автор виглядає у своїх віршах, ніби чорнильний чаклун, готовий перемішати все на свій добрий лад (вірш «Чорнильний чаклун»). Поет любить своїх беззахисних «героїв», готовий вибачити їм будь-які пустощі. Так, приміром, у вірші «Пісня розумної миші» героїня, розбивши тарілочку, не спихає своєї вини на кішку. При цьому вона самовпевнено заявляє: «Я миша. І що б там не було, мене не перехитруєш». Такою є й білочка у вірші «Ведмідь і білка». Неуважний ведмідь випадково, ненавмисне, відтоптав їй у лісі п'яту. Білочка фізно заявляє своєму кривдникові: «Знай: над собою нікому жартувати я не дозволю!» Ведмідь, приховуючи збентеження, змушений вибачитись, після чого білочка відпускає його на всі чотири сторони.
Крюс виходить зі своєї віри у притаманну дітям витонченість сприйняття світу. Він визнає їхнє право на власні норми життя, з незмінною повагою ставиться до дитячої фантазії, що захоплює його своєю сміливістю. Характерний його твір «Коли я був королем» («Ich mochte einmal Konig sein», 1961), героєм якого є восьмирічний Клаус. Він менший і слабший за своїх ровесників, але уяви в нього вистачить на десятьох. Він уже ходить до школи, а школа розташована не в селищі Ліксенпліксен, де він мешкає, а в місті. І якщо хто-небудь гадає, що дорога із села до міста втомлива для малюка, той помиляється, позаяк, фантазуючи дорогою до школи, Клаус завжди переживає незвичайні пригоди. Ось на переїзді він уявляє собі, як мчить тундрою потяг, пальне закінчується, а за потягом женуться вовки. Клаус рятує пасажирів, спалюючи замість пального всі свої шкільні підручники.
У повісті «Мій прадідусь і я» («Mein Grofivater und ich», 1959) йдеться про те, як граються один з одним «великий хлопчик» і «маленький дорослий». Вони навперебій вигадують різноманітні історії, з допомогою яких хлопчик отримує уроки рідної мови. Ця гра знайшла несподіване продовження в іншій книзі Крюса: «Мій прадідусь, герої і я» («Mein GroBvater, die Helden und ich», 1967). Головною темою цього твору стають серйозні роздуми дорослого та дитини про подвиг і псевдогероїзм. Навряд чи треба нагадувати, наскільки актуальною була дана тема для дитячої німецької літератури, на сторінках якої впродовж багатьох століть утверджувався ідеал воїна-рицаря, перемога героя над зовнішнім ворогом. Крюс намагається дати в цій книзі нове розуміння ідеалу героя в дитячій літературі. «Немає героїв з народження і героїв за фахом», — впевнено каже прадідусь. Він разом з автором цілковито заперечує тим, для кого подвиг — ремесло, особливо якщо це ремесло воїна. Важливими стають не зовнішня краса подвигу, а внутрішні причини його здійснення. В книзі піддаються переосмисленню подвиги античного героя Геракла. Зовні всі вони виглядають дуже ефектно, але при цьому якось не надто береться до уваги, що подвиги здійснювалися за наказом нікчемного царя Еврісфея й тим самим виявлялися безглуздими та непотрібними. Подвиг задля подвигу безглуздий. Справжній подвиг, вважає Крюс, зовні виглядає найчастіше непретензійно. Справжнім героєм для автора є той, хто не схиляє голови перед брехнею, вміє відстояти свою думку, коли більшість думає інакше. Не фізична сила, а моральна досконалість подвигу має приваблювати молоде покоління.
Близькість до традицій народної казки, німецького романтизму і «виховного» роману Й.В. Гете виявляє фантастична повість Крюса «Тім Талер, або Проданий сміх» («Timm Thaler oder das verkaufte Lachen», 1962). У повісті розказано історію бідного хлопчика з Гамбурга, котрий якось у скрутну хвилину продав свій сміх торговцеві на ім'я Троч, що значить Чорт, якщо прочитати навпаки. Мотив угоди героя з нечистою силою — традиційний мотив німецької народної літератури.
У фантастичній повісті Крюса протиставлені одна одній сили добра та зла. Пан Троч — представник темних сил. Для нього все життя складається лише з таємної боротьби за акції з правом вирішального голосу. Він впевнений, що ввесь світ поділяється на панів і рабів, а різниця поміж людиною та звіром не така вже й велика.
Зовсім інших поглядів притримується хлопчик Тім Талер, котрий втілює сили добра. Світ акцій, контрактів, великих торгових угод для нього не важливий, навіть неприємний. Він важко сприймає втрату власного сміху, який означає для нього внутрішню свободу. Врешті-решт, Тім Талер разом зі своїми друзями перемагає сили зла; до нього повертається сміх. «Хто сміється, той спасенний», — стверджує англійське прислів'я. На думку маленького героя, сміх відрізняє людину від звіра, адже тільки людина вміє сміятися.
Історія з проданим сміхом виявилася необхідною для внутрішнього розвитку Тіма, який збагнув, «що коло замкнулося, що він ніби рухається по спіралі й зараз перебуває наче знову біля витоку шляху, лише на декілька витків вище». Так у дусі «виховного» роману Гете закінчується фантастична повість Крюса.
Книги Крюса — це добрі, світлі книги. Вони допомагають дітям замислитися над тим, якими ж вони мають вирости, аби світ став кращим. Дитяча література для Крюса — справа величезного суспільного значення. Автор чуйно розуміє художню специфіку дитячої книги, вміє змусити замислитися над найсерйознішими проблемами сучасного життя.
Українською мовою окремі твори Крюса переклали Є.Горева, Г. Кирпа та Ю. Лісняк.