Для дітей / Коти міста Тернополя / Котик "Мурчик"
Привіт! Хочу розповісти про нашого котика Мурчика.
Наприкінці липня 2010 року наша киця Лялька, яка живе у бабусі в селі Осівцях, народила одне кошенятко. Всі дуже зраділи тому, особливо моя сестричка, бо вона хотіла забрати собі це кошеня.
В цей час йшла підготовка до весілля моєї сестри. Було шумно, приходили родичі, щоб допомогти. Лялька злякалась, вхопила кошеня і віднесла на горище. Впродовж місяця кожного дня ми чули, як котик плакав, але мама-кицька не приносила його.
Та пройшов тиждень і ніхто з наших не почув жодного звука від малечі (((
Ми всі втратили надію, що ще колись побачимо маленьку тваринку.
Одного разу я гостювала у бабусі. У неділю вранці я поверталась до Тернополя, виходячи з будинку на порозі побачила крихітну твариночку,...маленького котика,...копію моєї кицьки Ляльки. Я зрозуміла, що це загублений котик. Довго не думаючи, я забрала пропажу до Тернополя. Їхав він спокійно. Та, коли принесла його додому, то зрозуміла, що він хворий. Впродовж тижня ми його лікували. Коли котик видужав, то я віддала його сестричці. Її радості не було меж!!!
Він у нас дуже розумний, ніколи не робить шкоди.
Сестричка назвала його просто - Мурчик, каже, що він дуже голосно муркоче.
Сьогодні Мурчик вже дорослий кіт, але він ніколи не втрачає нагоди погратись!!!
Наприкінці липня 2010 року наша киця Лялька, яка живе у бабусі в селі Осівцях, народила одне кошенятко. Всі дуже зраділи тому, особливо моя сестричка, бо вона хотіла забрати собі це кошеня.
В цей час йшла підготовка до весілля моєї сестри. Було шумно, приходили родичі, щоб допомогти. Лялька злякалась, вхопила кошеня і віднесла на горище. Впродовж місяця кожного дня ми чули, як котик плакав, але мама-кицька не приносила його.
Та пройшов тиждень і ніхто з наших не почув жодного звука від малечі (((
Ми всі втратили надію, що ще колись побачимо маленьку тваринку.
Одного разу я гостювала у бабусі. У неділю вранці я поверталась до Тернополя, виходячи з будинку на порозі побачила крихітну твариночку,...маленького котика,...копію моєї кицьки Ляльки. Я зрозуміла, що це загублений котик. Довго не думаючи, я забрала пропажу до Тернополя. Їхав він спокійно. Та, коли принесла його додому, то зрозуміла, що він хворий. Впродовж тижня ми його лікували. Коли котик видужав, то я віддала його сестричці. Її радості не було меж!!!
Він у нас дуже розумний, ніколи не робить шкоди.
Сестричка назвала його просто - Мурчик, каже, що він дуже голосно муркоче.
Сьогодні Мурчик вже дорослий кіт, але він ніколи не втрачає нагоди погратись!!!
Власниця - Галя.