Історія

Вітаємо на сайті Тернопільської обласної бібліотеки для дітей

Тернопіль (до 1944 року — Тарно́поль, Тарно́піль) — місто у західній частині України, політико-адміністративний, економіко-діловий та культурний центр Тернопільської області. Один з трьох головних центрів історичного регіону Галичина. Розташоване на річці Серет. У Тернополі перетинаються важливі автомобільні та залізничні шляхи. Єдине місто обласного значення Тернопільської області. Обслуговується міжнародним аеропортом Тернопіль, що знаходиться у східній частині міста.

        Засноване у 1540 році Яном Тарновським. До 1569 року належало до Теребовлянського староства (пізніше повіту) Руського воєводства. У 1569-1772 роках у складі Теребовлянського повіту Подільського воєводства; у 1772-1810, 1815-1867 — центр Тарнопільського округу у складі Королівства Галичини та Лодомерії, 1810-1815 —Тернопільського краю Російської імперії, з 1867 до 1939 — адміністративний центр Тернопільського повіту у складі різних держав: Австро-Угорщини, ЗУНР, ГСРС, Другої Речі Посполитої. З 1920 — адміністративний центр воєводства, від 1939 — області. Наприкінці 1918-го до 2 січня 1919 року Тернопіль – столиця ЗУНР, а з 8 липня по 21 вересня 1920 року Тернопіль був столицею маріонеткового більшовицького державного утворення — Галицької СРР. У період нацистської окупації (1 серпня 1941 - квітень 1944) місто підпорядковувалося дистрикту «Галичина».
          Покровителем міста вважають святу Теклю. До Другої світової війни вівтар з її зображенням знаходився у Домініканському костелі — нині церкви Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії.
            Населення — 218 641 осіб (2010). Тернопіль займає площу 6478 га.

Походження назви

        Існують різноманітні версії походження назви міста.
        Згідно з першою, місцевість, де було засноване місто, називалася Тарнополлям. Ця назва походить від польськогослова taru «тер(е)н». В українській транскрипції з'являється варіант Тернополля — «Тернове поле», з якого і виводять сучасну назву міста. Тернополлям місцевість називали за те, що вона довгий час була поросла терном.
        Існує інше тлумачення, за яким назву міста виводять від прізвища магнатів Тарновських і грецького скороченого закінчення -поль від поліс «місто». До 1944 року місто називалося Тарнопіль.

Історія

Уперше Тернопіль згадується 15 квітня 1540 р., коли польський король Сигізмунд I видав краківському каштелянові, великому коронному гетьману Янові Амору Тарновському грамоту на заснування міста та володіння землею навколо нього. Будівництво фортеці на березі Серету в урочищі Сопільче (Топільче) тривало вісім років. Замок мав охоронятипівденно-східні кордони королівства від набігів татар.

Протягом 1540-1548 рр. в урочищі Сопільче (Топільче) тривало будівництво фортеці – Старого замку. Замок був оточений глибоким ровом та земляним валом, укріплений частоколом. Пізніше син гетьмана Кшиштоф Тарновський звів кам’яні мури довкола замку, тим самим укріпивши оборонну здатність фортеці. Згодом Томаш Замойський не пошкодував коштів на розбудову замку і розширив фортифікаційні споруди.

        Після закінчення будівництва та укріплення замку, у 1548 р. було створено штучний став, який мав захищати місто із заходу.
        Навколо замку почали оселятися люди.
        Та за свідченнями істориків давні поселення людей на цій території існувало ще в Х тис. до н.е. Тут виявлено сліди стоянок давніх людей, які належать ще до трипільської культури. У середині ХІІІ століття тут існувало давньоруське укріплення, яке було знищене 1240-1241рр. ханом Батиєм.

Надставна церква — церква Воздвиження Чесного Хреста, що була споруджена на початку XVI ст. на фундаменті древнього храму, історія якого сягає часів України-Русі. Будівля — це тридільний храм без бань. Біля церкви є також масивна дзвіниця, збудована в 1627 році. Її стіни складені з природного каменю-пісковику і мали оборонне значення. У 1978 році тут було виявлено поховання людини, яке було дуже схожим до тих, що робили за часів язичництва на Русі. У 1831 р. під час пожежі повністю згоріла покрівля церкви. Пізніше було добудовано службові споруди з церкви і дзвіницю, які до нашого часу вже не збереглися.

Період Речі Посполитої

У 1548 р. місто отримало Магдебурзьке право, згідно з яким Тернополю надавались певні привілеї, а саме: його жителі на 15 років звільнялися від податків, на 20 років — від сплати мита, а також одержали право влаштовувати три ярмарки на рік та щотижневі торги. У XVI—XVII ст. місто не раз зазнавало руйнівних нападів ординців. Так, протягом 1544-1698 рр. турки і татари чотирнадцять разів спустошували місто, вбивали його жителів. Кілька разів місто було майже повністю знищене.

15 червня 1602 р. почали мурувати церкву Різдва Хрестового, як засвідчує фундаційний напис, і закінчили 4 серпня 1608 р. під орудою відомого муляра Леонтія. Спочатку споруда була невелика і одноярусна. Згодом був добудований другий ярус і дві півкруглі вежі. На початку ХХ ст. до церкви збоку було добудовано службові приміщення. Під час Другої Світової Війни була зруйнована. Лише у 1954 році церкву знову відреставрували. В результаті реставрації змінилася форма купола. Церква прямокутна в плані, трьохапсидна, з високо розташованими вікнами-бійницями товщиною стін до двох метрів, що дозволяє віднести її до храмів оборонного типу. Очевидно, на місці цієї церкви колись стояла значно старіша споруда.

А у 1636 р. було зведено дерев’яну Монастирську церкву (Успення Пречистої Діви Марії) , згодом, в 1836 р., на цьому місці — нову, муровану церкву, що знаходилась у Микуленецькій частині міста. Приміщення цієї церкви знищили більшовики в 1962 р., і в наші дні її там заново збудували парафіяни.

Через Тернопіль проходив визвольний шлях козаків Богдана Хмельницького у боротьбі проти польської шляхти: 1648 р., 1651 р. і 1655 р.

У 1749 році розпочато будівництво Домініканського костелу. Будівля виконувалася в стилі бароко, прикрашена кам’яними статуями та різьбою. Величезний купол, на вершечку якого розміщений ліхтар, надає споруді величності. Архітектором був Ян де Віте. Розписувати інтер’єр костелу запрошено львівського художника Станіслава Строїнського. Давні розписи до наших днів не збереглися. Біля костелу розташовані монастирські споруди, оскільки колись костел належав ченцям-домініканцям. Завершено будівництво 1779 року, а від 1991 року тут діє церква Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії УГКЦ.

Австрійський період

        У 1772 р., після першого поділу Польщі, Тернопіль перейшов під владу Австрії. Невеликий період, 1810—1815 рр, місто належало до Російської імперії і було центром окремої адміністративної одиниці — Тернопільського краю.
        1786 р. почалося будівництво першої дороги через Тернопіль, а 1797р. окружний інженер А.Пасареллі склав план міста.
        1812 р. засновано першу єврейську друкарню, яка друкувала головним чином церковну літературу та календарі різних віросповідань.

У 1820-х роках у місті було збудовано єзуїтський костел. Вистоявши дві світові війни, до наших днів не зберігся, про його існування тепер нагадує хіба що вхідна арка. Зараз на місці домініканського костелу працює Тернопільська швейна фабрика, розміщена тут в роки радянської влади. Та навіть зараз, коли звечоріє, у стінах колишнього храму можна почути звуки органа. Так кажуть люди...

       В 1820 р. відкрилась у Тернополі гімназія.
   В 1844 р. місто звільнилося від свого приватного власника і стало вільним королівським містом.
        Під час «весни народів» 1848 р. була створена у Тернополі Руська рада як філія Головної Руської Ради у Львові.
        В 1870 р. у Тернопіль прийшла залізниця.
        У вересні 1875 р. заснована тернопільська «Просвіта».

У 1898 р. почала діяти українська гімназія.

    Під впливом революційних подій 1848 р. інтелігенція Тернополя розпочала боротьбу за духовне і національне самовизначення. Відомий громадсько-політичний діяч Олександр Барвінський у 1876 р. відкриває філію "Просвіти", де почали видаватися книги з історії України, була бібліотека та книжкова крамниця для українського населення, організовувались концерти та етнографічні виставки.
        У 1898 р. була відкрита українська гімназія.
         На початку ХХ ст. в Тернополі почали створюватися культурно-просвітницкі і спортивні товариства "Січ", "Пласт", "Сокіл".

1914—1920 роки

        Від серпня 1914 р. до липня 1917 р. місто було зайняте російськими військами і було центром Тернопільської губернії воєнного генерал-губернаторства. 3 листопада 1918 р. у Тернополі утвердилась українська влада. Міським комісаром став гімназійний професор С. Сидоряк. Делегатами парламенту ЗУНР були обрані: від міста — П. Карманський, від повіту — А. Кунько. Від 23 листопада до 31 грудня 1918 р. у Тернополі перебував уряд ЗУНР на чолі з К. Левицьким (від середини грудня виконував обов'язки голови уряду С. Голубович).
        16-31 травня у Тернополі перебувала Директорія, уряд і вище армійське командування УНР на чолі з С. Петлюрою.
        В липні 1919 р. місто перейшло під владу Польщі і було в складі цієї держави до вересня 1939 р., за винятком серпня-вересня 1920 р., коли Тернопіль був столицею маріонеткової більшовицької держави — Галицької соціалістичної радянської республіки, влада в якій належала Галревкому на чолі з В. Затонським. Отож, Тернопіль — єдине місто в Україні, в якому перебували уряди трьох держав у період національно-визвольних змагань.

Друга Річ Посполита

У 1921 р. Тернопіль став центром новоствореного однойменного воєводства Польщі, що охоплювало 17 повітів.

Радянський період

         17 вересня 1939 р. місто зайняли війська Червоної армії. 4 грудня цього ж року Тернопіль став центром області у складі Української Радянської Соціалістичної Республіки.
        Тернопільского доктора — Л. Карачку згадують у Кресовій книзі справедливих на стор. 152.
        У квітні 1973 року вийшли перші комбайни КС-6, які були оснащені гідравлічною системою автоматичного керування рухом по рядах. Через п’ять років тернопільські комбайни стають найкращими у радянському союзі, неодноразово стають призерами на міжнародних ярмарках у Лейпцігу, Брно та Будапешті.
        На Тернопільському ставі 1987 року відбувся чемпіонату світу з водномоторних видів спорту.

Період Незалежної України

У 1992 році у місті знімався фільм «Іван та кобила», в окремих епізодах чітко видно Тернопільський став, мікрорайон «Дружба», вулиці Валова, Сагайдачного та Юліана Опільського.

    З 24 серпня 1991 Тернопіль є обласним центром у складі незалежної України.
    1992 року було прийнято теперішній герб міста.
      В даний час Тернопіль - економічний і духовний центр західного регіону України. Тернопіль перетинають залізничні та шосейні шляхи, що зв'язують його із Західною Європою.
    За останні десятиріччя розвивається інфраструктура, набуває нових рис нинішній вигляд міста, перебудовується виробнича сфера. Підприємства Тернополя виробляють світлотехнічне і радіотехнічне обладнання, свеклокомбайни, будівельні матеріали, меблі, порцеляновий посуд, штучну шкіру, тканини, кондитерські вироби, товари легкої промисловості.

   Сучасний Тернопіль - студентське місто. Тут готують кваліфікованих фахівців університети, академії, ряд інститутів, училищ, середні та середньо-спеціальні навчальні заклади. З'явилися ліцеї та коледжі.
        В Тернополі працюють два театри, філармонія, краєзнавчий і художній музеї, картинна галерея, палаци культури, парки, бібліотеки, є і Співоче поле. Кращі творчі сили об'єднують обласні організації Національних спілок письменників, художників, журналістів та архітекторів України.

         Окрасою Тернополя є театральна площа та бульвар Шевченка. Тут 29 квітня в 1990 р. вперше в нашій державі було піднято і освячено український національний прапор. На площі проходять багатолюдні збори, мітинги, які проводять демократичні партії та громадські організації. Сюди люди приносять квіти до пам'ятника Т. Г. Шевченку, встановленому у сквері біля площі.
        На вулиці гетьмана П. Сагайдачного 28 травня 1995 року освячено пам'ятник Івану Франку, який природно поєднується з архітектурним ансамблем міста.
        Пам'ятними подіями в житті міста були виступи корифеїв українського театру М. Кропивницького, М. Заньковецької, М. Садовського, композитора М. Лисенка, всесвітньо відомої Соломії Крушельницької. У роки першої світової війни режисер Лесь Курбас організовував славнозвісні "Тернопільські театральні вечори". В різні часи у нашому місті перебували П. Кулешов, І. Франко, В. Стефаник, Лесь Мартович, В. Гнатюк, О. Довженко, І. Багряний, П. Тичина, М. Рильський, М. Бажан, А. Малишко, О. Гончар.