Архів документів / Наші читачі / Творчість читачів / Анастасія Кізілова
Анастасія Кізілова
Народилася 20 червня 1994 року в Тернополі де і проживає. Навчається в Ліцеї Галицького інституту ім. В.Чорновола. Мріє стати журналістом.
Вона не за літами впевнена. Впевнена у своїх вчинках, правильності розмірковувань, реальності мрій. Настя живе і творить за Божими заповідями, нормами християнської моралі, чітко розмежовує добро, зло і байдужість.
У наполегливому прагненні Насті до самоствердження, пошуку свого місця на теренах журналістики та літератури - запорука того, що авторка не зупиниться на досягнутому, ще наполегливіше працюватиме над Словом.
Вона не за літами впевнена. Впевнена у своїх вчинках, правильності розмірковувань, реальності мрій. Настя живе і творить за Божими заповідями, нормами християнської моралі, чітко розмежовує добро, зло і байдужість.
У наполегливому прагненні Насті до самоствердження, пошуку свого місця на теренах журналістики та літератури - запорука того, що авторка не зупиниться на досягнутому, ще наполегливіше працюватиме над Словом.
"Сповідь" - перша збірка поезій Анастасії Кізілової. Її вірші приваблюють органічною правдивістю, щирістю, бажанням запросити читачів у високий храм істинної духовності, любові до рідного народу, України.
Тернопіль
Тернопіль – місто вікове,
Для мене рідне та єдине,
Я тут щодня і щогодини
Знаходжу вкотре щось нове.
І хоч не знаю точно, звісно,
Що буде завтра чи за рік,
Та вірю: не один ще вік
Стоятиме чудове місто!
Мине століття ще одне, -
Зависочать будинки-башти,
І буде зовсім все інакше,
Не як учора, а – нове!
І я, стотисячна частина
Тернополя, усім кажу:
«Ми ще пройдемо цю межу,
Й до нас прийде така година,
Коли чарівне й величаве,
Старе і дуже молоде
Це місто шлях новий знайде,
Буде окрасою держави!»
І ти, мій друже, пам’ятай
Про край, що дав тобі дорогу,
Його турботи і тривоги
Зроби своїми – борг віддай!
Тернопіль рідним є для всіх,
Живе, будується, зростає…
Все зміниться, проте я знаю –
Лунатиме дитячий сміх!
Тернопіль – місто вікове,
Для мене рідне та єдине,
Я тут щодня і щогодини
Знаходжу вкотре щось нове.
І хоч не знаю точно, звісно,
Що буде завтра чи за рік,
Та вірю: не один ще вік
Стоятиме чудове місто!
Мине століття ще одне, -
Зависочать будинки-башти,
І буде зовсім все інакше,
Не як учора, а – нове!
І я, стотисячна частина
Тернополя, усім кажу:
«Ми ще пройдемо цю межу,
Й до нас прийде така година,
Коли чарівне й величаве,
Старе і дуже молоде
Це місто шлях новий знайде,
Буде окрасою держави!»
І ти, мій друже, пам’ятай
Про край, що дав тобі дорогу,
Його турботи і тривоги
Зроби своїми – борг віддай!
Тернопіль рідним є для всіх,
Живе, будується, зростає…
Все зміниться, проте я знаю –
Лунатиме дитячий сміх!