Архів документів / Видавнича діяльність (архів) / 2004 рік / "Міст із минулого в сучасне"
Біографія
Юліан Опільський - літературний псевдонім Юрія Львовича Рудницького. Письменник назвав себе іменем рідного краю – Опілля, гарного куточка на Тернопільщині, поміж Золотою Липою та Стрипою.
Народився майбутній письменник 8 грудня 1884 року у вчительській родині в м. Тернопіль. Зростав у висококультурній сім’ї, любив книги. Але не все велося йому добре: в дитинстві важко захворів (викривлення хребта), батьки рано померли. А тому, закінчивши Львівську академічну гімназію, вступив до університету і змушений був зайнятися приватними уроками. Але освіту він здобув: два роки був на німецькій та класичній філології Львівського університету, а пізніше в м. Граца (Австрія). Тривалий час викладав німецьку та класичні мови у гімназіях Львова.
Юліан Опільський увійшов в історію української культури не тільки як прогресивний педагог, як автор шкільних підручників, редактор часопису “Українська школа”, але насамперед як талановитий прозаїк, що звертався до історичної тематики.
Літературну діяльність розпочав як поет. Залишив велику кількість недрукованих ліричних поезій, правда, без значної літературної вартості, як вважають дослідники його творчості.
Як син викладача історії та географії, письменник мав історію за пристрасть. Він багато подорожував по Італії, Греції, Єгипту та інших країнах Середземномор’я (на зароблені приватнимпи уроками гроші). Збирав картосхеми міст, книги, робив макети фортець, змальовував одяг, спорядження, зброю тих віддалених епох, робив нотатки з історичних джерел. Ці враження і знання згодом йому прислужилися при змалюванні життя в історичних прозових творах про Схід, світ чужий і манливий, з його богами, його етикетом, з його мораллю і його мудрістю.
Але найбільше Ю. Опільського цікавила українська історія десь суперечлива, десь непатріотична, десь корислива. Не маючи змоги за станом здоров’я брати безпосередню участь у політичній боротьбі, скромний учитель включається в неї художнім словом.
Першим історичним твором Ю. Опільського була повість “Іду на вас” (опублікована в 1918 році). Це белетризована хроніка княжої доби Святослава в останній період його життя: похід на Болгарію 969-71 рр. та загибель од печенігів 972 року. Логічним продовженням попереднього твору є повість “Ідоли падуть” (1927), що відтворює складну боротьбу на Русі-Україні за прийняття християнства. Щоб об’єднати землі Русі, князь Володимир опирався на цю віру, яка забезпечувала ідеологію ранньо-феодальної держави. Завершують, умовно кажучи, хроніку княжої доби повісті “Вовкулака” (1922) та “Золотий Лев” (1926). Час дії першої повісті – останні роки князювання Володимира. Поступово відбувалося злиття в єдине ціле давніх язичницьких уявлень і нових християнських понять та обрядів.
“Золотий Лев” переносить читача до часу Данила Галицького, князя, котрий дістав королівську корону. Ідея повісті – ідея єдності й оборони рідної землі.
Ця ж ідея, як об’єднуючий стержень, як центральний нерв творчості Опільського, переносить читача у наступні століття, події яких стали основою сюжетів романів “Сумерк” (1922) та трилогії “Упирі” (“В царстві “золотої свободи”) (1920), “Чорним шляхом” (видано 1994), “Івашко” (видано 1994). Татаро-турецькі набіги на українські землі на початку XVII ст. і захланна політика польської шляхти щодо Русі – тема трилогії і роману.
“Лож і облуда” – головні інструменти експансії католицизму на схід. А у творчості Ю. Опільського ідея справедливості постає як антитеза цій облуді, підступу. Письменник прагнув при відтворенні подій минулого не обминати духовну атмосферу часу. І це мало вплив на творчість сучасних українських письменників (Р. Іваничука, С. Скляренка).
Перемогою чесних людей закінчуються майже всі повісті Ю. Опільського. І це не тільки вимога жанру, це віра в те, що добро і справедливість є рушійними силами історії. А провідними ідеями тематично розмаїтої прози Юліана Опільського є прагнення до правди, повага до людини, засудження гноблення і підступності, як у масштабах державного життя, так і в людських взаєминах.
Сам письменник вбачав цінність історичної прози в тому, що вона “ілюструючи минувшину,… дає науку на майбутнє”.
Помер Юліан Опільський у м. Львів 9 лютого 1937 року, де й похований на Личаківському цвинтарі.
Народився майбутній письменник 8 грудня 1884 року у вчительській родині в м. Тернопіль. Зростав у висококультурній сім’ї, любив книги. Але не все велося йому добре: в дитинстві важко захворів (викривлення хребта), батьки рано померли. А тому, закінчивши Львівську академічну гімназію, вступив до університету і змушений був зайнятися приватними уроками. Але освіту він здобув: два роки був на німецькій та класичній філології Львівського університету, а пізніше в м. Граца (Австрія). Тривалий час викладав німецьку та класичні мови у гімназіях Львова.
Юліан Опільський увійшов в історію української культури не тільки як прогресивний педагог, як автор шкільних підручників, редактор часопису “Українська школа”, але насамперед як талановитий прозаїк, що звертався до історичної тематики.
Літературну діяльність розпочав як поет. Залишив велику кількість недрукованих ліричних поезій, правда, без значної літературної вартості, як вважають дослідники його творчості.
Як син викладача історії та географії, письменник мав історію за пристрасть. Він багато подорожував по Італії, Греції, Єгипту та інших країнах Середземномор’я (на зароблені приватнимпи уроками гроші). Збирав картосхеми міст, книги, робив макети фортець, змальовував одяг, спорядження, зброю тих віддалених епох, робив нотатки з історичних джерел. Ці враження і знання згодом йому прислужилися при змалюванні життя в історичних прозових творах про Схід, світ чужий і манливий, з його богами, його етикетом, з його мораллю і його мудрістю.
Але найбільше Ю. Опільського цікавила українська історія десь суперечлива, десь непатріотична, десь корислива. Не маючи змоги за станом здоров’я брати безпосередню участь у політичній боротьбі, скромний учитель включається в неї художнім словом.
Першим історичним твором Ю. Опільського була повість “Іду на вас” (опублікована в 1918 році). Це белетризована хроніка княжої доби Святослава в останній період його життя: похід на Болгарію 969-71 рр. та загибель од печенігів 972 року. Логічним продовженням попереднього твору є повість “Ідоли падуть” (1927), що відтворює складну боротьбу на Русі-Україні за прийняття християнства. Щоб об’єднати землі Русі, князь Володимир опирався на цю віру, яка забезпечувала ідеологію ранньо-феодальної держави. Завершують, умовно кажучи, хроніку княжої доби повісті “Вовкулака” (1922) та “Золотий Лев” (1926). Час дії першої повісті – останні роки князювання Володимира. Поступово відбувалося злиття в єдине ціле давніх язичницьких уявлень і нових християнських понять та обрядів.
“Золотий Лев” переносить читача до часу Данила Галицького, князя, котрий дістав королівську корону. Ідея повісті – ідея єдності й оборони рідної землі.
Ця ж ідея, як об’єднуючий стержень, як центральний нерв творчості Опільського, переносить читача у наступні століття, події яких стали основою сюжетів романів “Сумерк” (1922) та трилогії “Упирі” (“В царстві “золотої свободи”) (1920), “Чорним шляхом” (видано 1994), “Івашко” (видано 1994). Татаро-турецькі набіги на українські землі на початку XVII ст. і захланна політика польської шляхти щодо Русі – тема трилогії і роману.
“Лож і облуда” – головні інструменти експансії католицизму на схід. А у творчості Ю. Опільського ідея справедливості постає як антитеза цій облуді, підступу. Письменник прагнув при відтворенні подій минулого не обминати духовну атмосферу часу. І це мало вплив на творчість сучасних українських письменників (Р. Іваничука, С. Скляренка).
Перемогою чесних людей закінчуються майже всі повісті Ю. Опільського. І це не тільки вимога жанру, це віра в те, що добро і справедливість є рушійними силами історії. А провідними ідеями тематично розмаїтої прози Юліана Опільського є прагнення до правди, повага до людини, засудження гноблення і підступності, як у масштабах державного життя, так і в людських взаєминах.
Сам письменник вбачав цінність історичної прози в тому, що вона “ілюструючи минувшину,… дає науку на майбутнє”.
Помер Юліан Опільський у м. Львів 9 лютого 1937 року, де й похований на Личаківському цвинтарі.
Твори Юліана Опільського
-
Опільський Ю. Твори в 4-х т. / Упоряд., вступ. ст. М. Ільницького. Худ. Б. Пікулицький.- Львів: Каменяр, 1994.- 424 с. – Т. 1.: Іду на вас. Ідоли падуть. Вовкулака.
-
Опільський Ю. Твори в 4-х т. / Упоряд. М. Ільницького; Худ. Б. Пікулицький.- Львів: Каменяр, 1994.- 352 с.- Т. 2.: Золотий Лев. Сумерк.
-
Опільський Ю. Твори в 4-х т. / Упоряд. М. Ільницького; Худ. Б. Пікулицький.- Львів: Каменяр, 2000.- 480 с.- Т. 3.: Опирі: Трилогія.
-
Опільський Ю. Аллах! Нарис із року 1522 // Нові шляхи.- 1930.- №11.- С. 170-174.
-
Опільський Ю. Діти Одина: Картина з кінця Х століття // Жовтень.- 1985.- №6.- С. 30-64.
-
Опільський Юліан. Золотий Лев: Повісті / Упоряд., авт. післямови Р. Т. Гром’як.- К.: Дніпро, 1989.- 414 с.- (Б-ка іст. прози).
-
Опільський Ю. Івашко: Історичний роман // Тернопіль.- 1993.- №4.- С. 3-20; 1994.- №1.- С. 3-71.
-
Опільський Ю. Ідоли падуть: Уривки з роману // Тернопіль: Тернопільщина літературна.- Тернопіль, 1991.- Дод. 2.- С. 28-31.
-
Опільський Ю. Іду на вас; Ідоли падуть / Худ. О. Матієнко.- К.: Укр. центр духов. культури, 1993.- 352 с.: іл. Є видання інших років.
-
Опільський Ю. Під орлами Роми: Оповідання із життя в Карпатах з кінця 2-ого в. п. Хр. // Нові шляхи1.- 1929.- №2.- С. 250-266; 1929.- №5.- С. 51-60; 1929.- №6.- С. 282-292.
-
Опільський Ю. Сумерк: Роман / Авт. вступ. статті М. Ільницький; Худож. І. Крислач.- Львів: Каменяр, 1988.-261 с.
-
Опільський Ю. Упирі: Повісті.- Львів: Каменяр, 1965.- 463 с.
-
Опільський Ю. Чорним Шляхом // Тернопіль.- 1991.- №1.- С. 17-30; №2.- С. 7-17; №4.- С. 5-13.
Література про життя і творчість письменника
- Гавришків Б. Справи віків минулих: [Про книгу Опільського Ю. “Упирі”] // Жовтень.- 1966.- №7.- С. 144-145.
- Герета І. Ювілей Юліана Опільського: До 100-річчя від дня народження українського письменника-демократа, уродженця м. Тернополя // Жовтень.- 1985.- №8.- С. 103.
- Гром’як Р. Луна минувшини // Друг читача.- 1988.- 9 червня.
- Дашкевич Яр. Історичні повісті Юліана Опільського: [“Іду на вас”, “Ідоли падуть”, “Сумерк”] // Вітчизна.- 1958.- №9.- С. 217-219.
- Дзюрман С. Людина в історичній прозі Юліана Опільського // Наукові записки. Сер. Літературознавство: До 130-річчя народження В. Гнатюка / Терн. держ. пед. ун-т ім. В. Гнатюка.- Тернопіль, 2001.- вип. Х.- С. 405-412.
- Добровольський М. Вкарбовані у пам’ять: Рядок з біографії краю // Вільне життя.- 1989.- 1 травня.
- Ільницький М. Минувшина – наука на майбутнє // Опільський Ю. Твори: В 4 т.- Львів: Каменяр, 1994; Т. 1.- С. 3-16.
- Ільницький М. Панорама століть // Опільський Ю. Сумерк.- Львів: Каменяр, 1988.- С. 3-12.
- Історична проза Юліана Опільського // Гром’як Р. Т. Давнє і сучасне: Вибрані статті з літературознавства.- Тернопіль: Лілея, 1997.- С. 59-175.
- “Історія мисляча”: [Про повість Ю. Опільського “Вовкулака”] // Ільницький М. Людина в історії: Сучасний український історичний роман.- К.: Дніпро, 1989.- С. 87-92.
- Крупа Л. Головний герой-народ: Ювілей земляка: [Юліан Опільський] // Ровесник.- 1984.- 11 грудня.
- Медведик П. Вони народились в Тернополі: [Арк. 6-9-Ю. Опільський] // Фр. 3436, оп. 1, спр. 106, арк. 6-9.
- Ониськів М. Юліан Опільський і його “Івашко” // Вільне життя.- 1994.- 18 січня.- (Рядок з біографії краю).
- Рудницька А. Юліан Опільський у спогадах: Літ. запис П. Медведика // Жовтень.- 1985.- №6.- С. 65-68.
- Ті, що від нас відійшли: [Юрій Рудницький] // Життя і знання2.- 1937.- № 3.- С. 96. Життя і знання: Іл. попул.-наук. журнал-місячник.- Львів: Т-во “Просвіта”.
- Савак Б. Геніальний майстер слова: До 100-річчя з дня народження Ю. Опільського // Радянське слово.- 1984.- 8 грудня.
- Ткачук М. Крізь призму сучасності: [Юліан Опільський] // Історичний календар’97.- К., 1996.- С. 51-52.
- Хаварівський Б. Вшановують земляка: До 100-річчя від дня народження Юліана Опільського // Шляхом Ілліча.- 1985.- 8 січня.
- Хома В. Історична проза Ю. Опільського // Радянське слово.- 1990.- 18 січня.
- Хома В. Повернути ім’я майстра: Рядок з біографії краю // Вільне життя.- 1991.- 15 жовтня.
- Черемшинський О. Шана Юліанові Опільському: [Про виставку в музеї В. Гнатюка у Велесневі] // Свобода.- 2004.- 26 жовтня.- С. 4.
- Юліан Опільський (Юрій Рудницький) (1884-1937) // Приходько І. Творчі портрети українських письменників ХХ століття.- Тернопіль, 1993.- С. 64-79.
- Юліан Опільський // Тернопіль: Тернопільщина літературна.- Тернопіль, 1991.- Дод. 2.- С. 28-31.
- Юліан Опільський у спогадах [Дочки письменника. Подано у літ. обробці П. Медведика] // Шляхом Ілліча.- 1985.- 22 червня.
- Ящук П. Міст із минулого в сучасне. // Жовтень.- 1985.- №6.- С. 64-67.
- Українська школа: Вид. Т-ва «Учительська громада» у Львові / За ред. відп. Ю. Рудницький.- Львів: Друкарня оо. Василіян у Жовкві, 1926.- Т. 1, 3ш. 17/18.- 52 с.
Бібліографія
- Опільський Юліан (справж. прізв., ім’я та по-батькові – Рудницький Юрій Львович; 8. ХІІ. 1884, Тернопіль- 9. 11. 1937, Львів) – укр. письменник // УРЕ / Вид. 2.- К., 1982.- Т. 8.- С. 28.
- Опільський Юліян (1884-1937, літ. псевд. Юрія Рудницького)- педагог і письм. родом з Тернополя // Енциклопедія українознавства: Словникова частина.- Львів, 1996.- Т. 5.- С. 1858.
- Опільський Юліян // Українська загальна енциклопедія / Під. гол. ред. І. Раковського.- Львів, Станиславів, Коломия.- [1939].- Т. 2.- С. 931.
- Опільський Юліан (Справжнє прізвище та ім’я: Рудницький Ю. Л. (1884-1937) // Українські письменники: Бібліографічний словник.- К.: Дніпро.- 1965.- Т. 5.- С. 227-228.
- Майстер історичної прози (1884-1937) [Юліан Опільський] // Календар знаменних і пам’ятних дат.- 1994.- ІV квартал.- С. 87-90.
- 8 грудня-115 років від дня народження Опільського Юліана (8. 12. 1884 – 9. 02. 1937)- українського письменника // Література до знаменних і пам’ятних дат Тернопільщини на 1999 рік.- Тернопіль, 1998.- С. 72-73.
- Опільський Юліан (1884-1937) // Вони прославили наш край: Бібліографічний покажчик.- Тернопіль, 2002.- С. 100-103.