30 вересня 2009 Чому книги для бібліотеки — розкіш?

Вітаємо на сайті Тернопільської обласної бібліотеки для дітей

За останніх 15 років головна дитяча бібліотека Тернопілля вперше отримала з бюджету для поповнення фондів 4 тисячі гривень лише в 2008-му. І якщо до 1990-го вона багатіла на рік 30-32 тисячами нових книг, то в 2009-му не має жодної копійки на їх придбання, хоча за обласною програмою поповнення бібліотечних фондів повинна була б отримати 30 тисяч гривень на книги та ще понад 20 тисяч на передплату періодичних видань.

Добре, що в першому півріччі виділили 16 тисяч, аби поновити передплату на друге. Чи буде обласна книгозбірня для дітей із газетами та журналами з нового року — невідомо. Річ у тім, що Тернопільщина займає останні позиції в Україні з питання комплектування бібліотечних фондів.

Надія Новіцька має 30 років бібліотечного стажу, 15 останніх очолює основну книгозбірню дитячої літератури області. Переконана: якщо з раннього віку дитині не прищепити любові до книги, то в старшому вона не з’явиться. На жаль, державна політика в бібліотечній сфері нині цього не враховує. І все частіше й частіше бібліотеки не можуть задовольнити читацького попиту. А обласну дитячу спіткали ще й величезні книжкові втрати. Водна стихія в липні минулого року дивним чином зачепила і її — книгосховище затопили підземні води.

Можна уявити масштаби нещастя, якщо знати, що тільки 11 тисяч книг із 150-и зберігаються тут у залах, решта — в сховищі. Близько 80 тисяч примірників (в основному, українська та зарубіжна класика), яким по 70-80 років, бібліотекарі винесли минулого літа з підвалу на просушування. Місяць книгозбірня не могла обслуговувати читачів, бо всі її зали й подвір’я були завалені мокрими книжками. Найбільше постраждали клеєні екземпляри — вони після просушування просто розсипалися. Зжовклі покороблені аркуші мають неприємний запах, який досі стоїть у книгосховищі, хоч його частково відремонтували.

Близько п’яти тисяч книг списали відразу, ще стільки ж — доведеться до кінця року. Поки що невідомо, в якому стані примірники, які тимчасово зберігаються на складах за межами бібліотеки.

— Коли нас спіткала біда, ми відразу розповіли про неї в Інтернеті, — пригадує Надія Семенівна. — Дуже вдячні журналістам, котрі поширили інформацію. Першим відгукнувся Віктор Щепановський і подарував понад 20 дуже красивих та цікавих книг. Поки влада скликала комісії і писала акти, щоби знайти винних у затопленні, ми отримали сертифікат на 30 тисяч гривень від фонду Катерини Ющенко «Україна-2000». Це була для нас фантастична сума. За ці кошти ми закупили близько чотирьох з половиною тисяч найнеобхіднішої літератури. Витратили чотири бюджетних тисячі й три тисячі нами зароблених. На жаль, відновити втрачені примірники не вдалося, бо нині вони не перевидаються.

Бібліотека заробляє на платних послугах близько 30 тисяч гривень на рік. На ці гроші вона й існує. З огляду на те, що її основні читачі — діти, до цього можна ставитися по-різному, але іншого виходу немає. Раз на рік за користування бібліотекою дитина мусить заплатити дві гривні, студент — чотири, дорослий читач — сім. Як на мене, то ці гроші варто віддати тільки за відкритий доступ до полиць із книгами. За можливість вибрати собі чтиво не насліпо, тобто за катологом, а перебираючи й гортаючи книги власноруч. Для допитливого читача це дуже важливо й не має значення хіба тоді, коли він приходить за певною книжкою. Наприклад, для уроку літератури.

— Забезпечення бібліотек літературою зі шкільної програми — це окрема, одна з найболючіших проблем, — каже Надія Новіцька. — Найбільш обурює те, що Міносвіти, затверджуючи шкільну програму, не думає, де діти мають узяти ці книги. Хто коли цікавився, як забезпечуються такою літературою сільські бібліотеки? Цьогоріч у програму ввели нових авторів і твори, а ми їх не маємо. Де взяти п’ятикласникам індійську казку «Пан Чатакра»? Де знайти Дімарова, Кальдерона? Благо, що виручає Інтернет — маємо сім комп’ютерів, підключених до мережі. Шукаємо там книги й даємо адреси дітям. Можемо роздрукувати за окрему плату.

Роками школярі вивчали «Собор Паризької Богоматері» Гюго. Ми закупили близько 30 книг, а тепер цей твір вилучили з програми. Така ж ситуація з «Гаррі Поттером». Зате ввели Галину Пагутяк, із творів якої ми маємо дві книжечки. Враховуючи, що її книги видаються малими накладами, ми не зможемо купити їх. Ось Оксану Забужко і Юрія Андруховича можемо, але на це немає коштів.

З книгами начебто все зрозуміло — ситуація стабільно критична. А що з періодичними виданнями? Дізнаюся, що нині бібліотека передплачує 159 назв: 111 журналів і 39 газет українських та 9 російських екземплярів. Десять років тому російських було 20, але останнім часом вони суттєво подорожчали — від 100 до 200 гривень за видання. Тож не відмовилася бібліотека тільки від тих журналів, аналогів яким в Україні немає і на яких стабільно високий попит.

…Залишається тішитися хіба тим, що на Тернопіллі питома кількість бібліотек на 10 тисяч дорослого населення одна з найбільших в Україні — 8,45. Це правда, як і те, що нові книги в їхніх фондах останніми роками стають розкішшю.

Ліля КОСТИШИН.

На фото авторки: директор обласної бібліотеки для дітей Надія НОВІЦЬКА з працівницями Галиною СТЕЦІЙ, Галиною РАКОЧОЮ, Іванною ПАВЛІШЕН, Іриною УРУСЬКОЮ — на фоні виставки вишиваних робіт бібліотекарів.

Цікаво, що…

…першу згадку про обласну бібліотеку для дітей знаходимо в невеличкій замітці на шпальтах її ровесниці — газети «Вільне життя» за 21 листопада 1939 року. Тоді бібліотека й читальня були розраховані на 150 читачів, їх обслуговували четверо працівників. Книжковий фонд сформувався завдяки тернополянам, котрі зносили до читальні примірники з домашніх книгозбірень. У 1940 році бібліотека переїхала до Чорткова, а в 1945-му відновила діяльність у Тернополі. Архівних документів до 1945 року не знайдено.

Нині в обласній бібліотеці для дітей працюють 44 особи. Її книжковий фонд — близько 150 тисяч примірників. Кількість читачів — 13 тисяч 300 осіб, серед яких студенти, учні коледжів і дорослі.