В. Некрасов

Вітаємо на сайті Тернопільської обласної бібліотеки для дітей

Віктор Платонович Некрасов народився 4 (17) червня 1911 р. у Києві, в родині банківського службовця та лікаря. Після школи вступив до Київського будівельного інституту, який закінчив 1936 р. 1937 р. закінчив студію при київському театрі Російської драми.
До початку війни працював інженером, пізніше – актором та театральним художником.
З серпня 1941 р. служив на посаді полкового інженера, заступника командира саперного батальйону на території України, у Сталінграді, у Польщі. Був двічі поранений, після чого демобілізувався.
У 1946 р. у журналі “Знамя” було опубліковано повість “В окопах Сталинграда” (журнальна назва “Сталинград”). Високо оцінена О. Твардовським, О. Платоновим повість була різко засуджена керівництвом Спілки письменників СРСР. Книгу врятувала Сталінська премія, присвоєна за особистою вказівкою генерального секретаря 1947 р.
Після того, як Некрасов видав нариси “По обе стороны океана”, де описував свою закордонну подорож (1962 р.), М. Хрущов заявив, що автору такого твору не місце у партії. Відтоді почалося систематичне переслідування письменника.
1969 р. Віктор Некрасов виступив на мітингу в дні відзначення річниці масових розстрілів у Бабиному Ярі, підкресливши необхідність увічнення пам’яті тисяч жертв з числа єврейського населення Києва. Того ж року він підписав колективного листа, спрямованого на захист В’ячеслава Чорновола.
У 1972 р. Некрасова було виключено з партії та Спілки письменників з формулюванням “за те, що дозволив собі мати власну думку, яка не співпадає з лінією партії”. Після обшуку та численних допитів у КДБ його поставили перед вибором: еміграція, або заслання. 1974 р. Віктор Некрасов виїхав за кордон, а 1979 р. його позбавили радянського громадянства.
Останні роки Некрасова пройшли у Парижі; письменник був нагороджений Орденом Почесного легіону.
Помер Віктор Платонович Некрасов у Парижі 3 вересня 1987 р. Похований на російському кладовищі Сент-Жане’єв-де-Буа.
Найбільш відомі твори письменника: “В окопах Сталинграда” (1946 р.), “В родном городе” (1954 р.), “Кира Георгиевна” (1961 р.), “По обе стороны океана” (1962), “Месяц во Франции” (1965 р.), “Записки зеваки” (1975 р.), “Саперлипопет, или Если бы да кабы, да во рту росли грибы” (1983 р.) “Маленькая печальная повесть” (1986 р.).
Два твори Некрасова було екранізовано: “В окопах Сталинграда” – фільм “Солдаты” (1957 р., режисер О. Іванов) та “В родном городе” – фільм “Город зажигает огни” (1958 р., режисер В. Венгеров).