Архів документів / Письменники-ювіляри / 2020 рік / Липень 2020 / В. Винниченко
Винниченко Володимир Кирилович (1880-1951) - письменник, громадський і державний діяч. Голова Директорії (1918-1919)
Народився 1880 року в селі Веселий Кут Єлисаветградського повіту на Херсонщині (тепер Григор’ївка Кіровоградської області). Навчався у сільській народній школі, згодом у Єлисаветградській гімназії, на юридичному факультеті Київського університету. Брав участь у діяльності Революційної української партії, потім УСДРП. З 1903 р. — на професійній революційній роботі. Член та заступник голови Центральної Ради, перший голова Генерального секретаріату, генеральний секретар внутрішніх справ. Очолював українську делегацію, яка у травні 1917 р. передала Тимчасовому урядові вимоги Центральної Ради про надання Україні автономії. Автор усіх головних законодавчих актів УНР. Після відставки з поста прем’єра засудив гетьманський переворот. З листопада 1918 до лютого 1919 р. очолював Директорію. Усунутий за ліві погляди. Виїхавши за кордон, організував в Австрії Закордонну групу українських комуністів. У 1920 році повернувся в Україну, але спроби співпрацювати з більшовиками закінчилися невдало. З кінця 20-х років жив у Франції. Помер 6 березня 1951 року. Прах покоїться на цвинтарі Мужена.
- перший український фантастичний роман «Сонячна машина»
- оповідання «Краса і сила»
- імпресіоністична новела «Момент»
- «Контрасти»
- «Голота»
- «На пристані»
- «Хто ворог?»
- «Боротьба»
- «Мнімий господін»
- «Промінь сонця»
- «Талісман»
- «Студент»
- драма «Дисгармонія»
- драма «Базар»
- драма «Чорна Пантера і Білий Медвідь»
- роман «Рівновага»
- роман «Чесність з собою»
- роман «Записки Кирпатого Мефістофеля»
- та інші.