Михайло Васильович Левицький

Вітаємо на сайті Тернопільської обласної бібліотеки для дітей

       Миха́йло Васи́льович Леви́цький (нар. 16 березня 1948, село Пукеничі Стрийського району Львівської області) — український поет, перекладач, художник. Член Національних спілки письменників України (від 1981) та спілки художників України (від 1996), депутат Тернопільської обласної ради І скликання (1990—1994).
Співзасновник, перший голова першої в Україні крайової організації НРУ, член Великої Ради НРУ. Михайло Левицький народився 16 березня 1948 року в селі Пукеничі        Стрийського району Львівської області. У рідному селі закінчив початкову, а в сусідніх Лисятичах — середню школу. Відчуваючи потяг до друкованого слова, вступив на факультет журналістики Львівського університету. Після першого курсу продовжив навчання у Дрогобичі. Закінчив у 1984 році філологічний факультет Дрогобицького педагогічного інституту (нині Дрогобицький педагогічний університет).
Від 1984 року проживає в Тернополі. Працював у редакції газети «Відродження» (нині «Свобода»), художньому комбінаті.
     Перший вірш Михайло Левицький надрукував чотирнадцятирічним школярем у газеті «Зірка», завдяки чому його преміювали путівкою в табір «Молода гвардія» — як найкращого юного кореспондента та художника.
     1979 року у львівському видавництві «Каменяр» вийшла перша книга Михайла Левицького «Мамині перепілки». У січні 1981 року він став членом Спілки письменників України.
    Автор збірок:
«Мамині перепілки» (1979),
«Світ околиць» (1986),
«Ранок» (переклад з Миколи Рубцова, 1986),
«Я завжди був закоханий в дерева» (1993, художнє оформлення автора),
«Сніг горів од снігурів» (1992),
«Великдень» — вірші для дітей (1993),
«Вівторок» (1994, художнє оформлення автора),
«Де ростем, там мусимо цвісти» (1998),
«Відгомоніла золота діброва» (переклад із Сергія Єсеніна),
«З останньої пелюстки літа» (2004, ілюстрації автора).

Лауреат премії імені Іванни Блажкевич.
Орден «За мужність» 3-го ступеня (2009).