Олег Васильович Буцень

Вітаємо на сайті Тернопільської обласної бібліотеки для дітей

  Олег Васильович Буцень (4 березня 1923, Київ — 11 жовтня 1966) — український дитячий письменник, поет.
  Народився 4 березня 1923 року в Києві в сім'ї службовця. У 1941 році після закінчення десятирічки поступив у Тбіліське авіаційне училище. Учасник радянсько-німецької війни. Воював на різних фронтах до її кінця, нагороджений медалями.
Після демобілізації поступив на філологічний факультет Київського університету, а після його закінчення в 1951 році працював учителем української мови та літератури в Бережанському педагогічному училищі на Тернопільщині, потім — в дитячій редакції Українського радіо, у видавництві «Веселка».
  Перші вірші з'явилися у фронтовій пресі, у студентські роки друкувався у газеті. Олег Буцень — перший редактор-упорядник календаря «Дванадцять місяців», що почав виходити у Дитвидаві з 1958 року. Писав оповідання про дітей і для дітей. Оповідання звучали по радіо. Друкувалися в журналах «Малятко», «Барвінок», у московських альманахах «Звездочка», «Круглый год».
Переважна більшість книжок Олега Буценя випущена видавництвом «Веселка». Це зокрема збірки оповідань для малят:
«Що розповів калачик» (1959);
«З ранку до вечора» (1961);
«Так чи не так» (1962, 1979, 1983);
«Город узимку» (1963, 1969, 1988);
«Не варто ображатись» (1964);
«Солодкий дощ» (1965);
«Наше відкриття» (1967, 1972, 1977);
«Перші канікули» (1973);
«Підйомний кран» (1988).
Окремі твори друкувалися в щорічниках «Календарик-дошколярик», у збірниках «Перший раз — у перший клас» (1986), «Веселі пригоди» (1985, 1986), «Слово до слова — весела розмова» (1994, 2002).
      Оповідання видавалися у перекладі на російську мову («Так или не так», 1973).
      Жив у Києві. Помер після важкої хвороби 11 жовтня 1966 року. Похований на Байковому кладовищі.