Книгоманія / Автор дарує книгу / Блажкевич Іванна
.jpg)
Іванна БлажкевичУкраїнська дитяча письменниця Іванна Омелянівна Блажкевич народилася 9 жовтня 1886 року в с. Денисів Козівського району у родині вчителя О. Бородієвича – село Денисів було одним з найбільш свідомих сіл Галичини у другій половині ХІХ століття. Священик Осип Вітошинський разом з учителем Омеляном Бородієвичем будили національну свідомість людей, прищеплювали почуття господаря на рідній Землі, заохочували селян до відвідин першої в повіті читальні «Просвіти».
Такі умови були добрим грунтом, на якому розвивалась і кріпла висока духовність і патріотизм Іванни Блажкевич.
Здобувала освіту в Денисівській початковій і Тернопільській виділовій школах. Екстерном склала екзамени у Львівській учительській семінарії. В 20-х роках вчителювала в Галичі і Залукві Галицького району.
Активно працювала в Союзі Українок, Взаємній помочі українського вчительства, в Товаристві охорони дітей та опіки над молоддю, у філії «Просвіти» в Галичі, була членом повітової управи Української Національної Ради.
Перші літературні спроби Іванни Блажкевич датуються 1908 роком. Зокрема, «Грудка на могилу Марка Каганця», «Жертвам людської сваволі», «Над свіжою могилою», у яких вимальовано жорстоку розправу австрійської адміністрації над українцями Галичини.
Свою пристрасну любов до рідної землі вона прагнула передати дітям, тому писала і публікувала для них цікаві твори:
«Святий Миколай у 20-му році» (1922);
«Тарас у дяка» (1923);
«Діло в честь Тараса» (1924);
«Вертеп» (1924);
«В мамин день» (1931);
«Івась-характерник» (1936);
Збірки поезій:
«Мила книжечка» (1928);
«Оповідання» (1937);
«Подоляночка» (1958);
«Прилетів лелека» (1991р.);
«Прилетіла ластівка» (1986);
«Хто посіяв промінь» (1976);
«Чи є в світі що світліше?» (1977).
Іванна Омелянівна є автором популярних статей з питань літератури, педагогіки, етнографії. Найбільш плідний період її творчої діяльності припадає на 20 – 30 роки ХХ століття. У цей час Іванна Блажкевич особливо активно підтримує творчі зв’язки з Уляною Кравченко, Ольгою Кобилянською, Костянтиною Малицькою, Тимотеєм Бордуляком, Оленою Кульчицькою, Павлом Думкою, Василем Стефаником, Осипом Вітошинським, Іриною Вільде, Іваном Франком.
Іванна Блажкевич була небажаною всім окупаційним владам. Лише у незалежній Україні у 1993 році засновано літературно-мистецьку премію її імені.
Неабияку роль відіграла у створенні Денисівського краєзнавчого музею, до якого передала чимало експонатів. Ряд речей, які вона зібрала, експонуються в музеї-садибі письменниці.
Померла Іванна Блажкевич 2 березня 1977 року в рідному селі Денисові. Але духовно вона єднала і єднає все наше жіноцтво в одну, єдину родину. Найближча своїм переконанням нам, галичанкам, Іванна Блажкевич постає символом честі і слави української нації, її незламний дух є трагічним стовпом під будову Української Самостійної Соборної Держави.
Здобувала освіту в Денисівській початковій і Тернопільській виділовій школах. Екстерном склала екзамени у Львівській учительській семінарії. В 20-х роках вчителювала в Галичі і Залукві Галицького району.
Активно працювала в Союзі Українок, Взаємній помочі українського вчительства, в Товаристві охорони дітей та опіки над молоддю, у філії «Просвіти» в Галичі, була членом повітової управи Української Національної Ради.
Перші літературні спроби Іванни Блажкевич датуються 1908 роком. Зокрема, «Грудка на могилу Марка Каганця», «Жертвам людської сваволі», «Над свіжою могилою», у яких вимальовано жорстоку розправу австрійської адміністрації над українцями Галичини.
Свою пристрасну любов до рідної землі вона прагнула передати дітям, тому писала і публікувала для них цікаві твори:
«Святий Миколай у 20-му році» (1922);
«Тарас у дяка» (1923);
«Діло в честь Тараса» (1924);
«Вертеп» (1924);
«В мамин день» (1931);
«Івась-характерник» (1936);
Збірки поезій:
«Мила книжечка» (1928);
«Оповідання» (1937);
«Подоляночка» (1958);
«Прилетів лелека» (1991р.);
«Прилетіла ластівка» (1986);
«Хто посіяв промінь» (1976);
«Чи є в світі що світліше?» (1977).
Іванна Омелянівна є автором популярних статей з питань літератури, педагогіки, етнографії. Найбільш плідний період її творчої діяльності припадає на 20 – 30 роки ХХ століття. У цей час Іванна Блажкевич особливо активно підтримує творчі зв’язки з Уляною Кравченко, Ольгою Кобилянською, Костянтиною Малицькою, Тимотеєм Бордуляком, Оленою Кульчицькою, Павлом Думкою, Василем Стефаником, Осипом Вітошинським, Іриною Вільде, Іваном Франком.
Іванна Блажкевич була небажаною всім окупаційним владам. Лише у незалежній Україні у 1993 році засновано літературно-мистецьку премію її імені.
Неабияку роль відіграла у створенні Денисівського краєзнавчого музею, до якого передала чимало експонатів. Ряд речей, які вона зібрала, експонуються в музеї-садибі письменниці.
Померла Іванна Блажкевич 2 березня 1977 року в рідному селі Денисові. Але духовно вона єднала і єднає все наше жіноцтво в одну, єдину родину. Найближча своїм переконанням нам, галичанкам, Іванна Блажкевич постає символом честі і слави української нації, її незламний дух є трагічним стовпом під будову Української Самостійної Соборної Держави.
Блажкевич, І. Прилетів лелека: вірші та оповідання: [для дошк. та мол. шк. віку] / Іванна Блажкевич; мал. Ольги Лебідь. - Київ: Веселка, 1971. - 50 с.
