Є. Шморгун

Вітаємо на сайті Тернопільської обласної бібліотеки для дітей

Народився 15 квітня 1940 року в селі Новожуків (нині Іскра) Рівненського району Рівненської області в селянській родині. Оскільки село лежить поблизу давньоруського пересопницького городища, то ще з дитячих літ таємничі перекази, пов'язані з ним, будили уяву юнака, викликали бажання більше знати про минувшину свого краю.

Навчався в Новожуківській початковій, Пересопницькій семирічній та Білівській середній школі, Лубенському медичному училищі, Рівненському педагогічному інституті. Працював їздовим у колгоспі, фельдшером, служив три роки в армії, співпрацював у газетах, керував обласним літературним об'єднанням. Тривалий час очолював обласну організацію Національної спілки письменників України. Нині - на творчій роботі.

Розпочинав майбутній письменник своє творче становлення як журналіст: працював у Рівному, у Березному. Як згодом зізнавався, надслучанський край зачарував неповторною природою, запав у душу знайомствами з непересічними особистостями, знавцями народних легенд та переказів, котрі потім озвуться в багатьох дитячих оповіданнях, віршах.

Друкуватися почав у 1958 році. У літературу прийшов на початку сімдесятих років, коли в журналі «Барвінок» з'явилося його оповідання «Грім». А невдовзі одна за одною виходять книжки для дітей. Етапним у житті письменника-початківця став 1978 рік: у київському видавництві «Веселка» були випущені відразу дві його книжки оповідань для дітей - «Зелені сусіди» (1978), «Що шукала білочка» (1978), а далі виходили наступні твори: «Дивосил-зілля» (1980), «Що сказав би хлопчик» (1981), «Де ночує туман» (1984). З 1984 року Є. Шморгун - член Спілки письменників України, керівник літоб'єднання при редакції газети «Зміна».

Перші збірки визначили основне спрямування творчості Є. Шморгуна - писати для тих, хто ще не навчився читати, а також для молодших школярів, навчати їх розуміти природу, прищеплювати їм співчутливість, потяг до знань. Тому не випадково твори Є. Шморгуна були включені в підручники для школярів молодших класів. Твори перекладалися білоруською, болгарською, киргизькою, російською, тувинською та іншими мовами.

У кінці 80-х років з'являються друком нові книжки для дітей: збірник оповідань «Вогник-цвіт» (1989), історична повість «Дорога до Ілона» (1989), «Ключ-трава» (1990), «Забуті боги предків» (1994), а також збірка «Вірші різних років» (1994), «Хто розцвів перший» (1996), «Мова зела» (1999), повість «Плач перепела» (1999), «Рослинничок» (2000), «Повісті з античних часів» (2001), «Шість століть Велигорських» (2002), «Тиха радість» (2003), твори в 3-х томах (2008).

Лауреат літературних премій імені Валер'яна Поліщука (1984), імені Володимира Кобилянського (1997),імені Л. Куліша-Зіньківа (2009), імені Лесі Українки (2000) Євген Шморгун - шанована людина, яка власною працею досягла творчих вершин. У його доробку 20 книжок, сотні журнальних і газетних публікацій.

Премію ім. Лесі Українки пану Євгену присудили за дитячу книжку «Мова зела». У ній вміщено оповідання про рослинну символіку українського народу. Ця книга до деякої міри підсумкова, тому що рослинним світом він зацікавився ще сорок років тому. В українців за всі віки склалася багата рослинна символіка. Вона зросла і розквітла не на запозиченнях, а на ґрунті власного світобачення і власної художньої творчості. І це є ще одним свідченням самобутності нашого народу, древності його витоків, глибинності його коренів.

Про рослини Шморгун видав чимало книжок. Вони різні за змістом. «Мова зела» відрізняється від попередніх праць тим, що є в ній твори водночас і художні, і пізнавальні.
У цій книзі автор показав рослинну міфологію України, показав що вона є, і що вона не менш цікава за римську чи грецьку. Українська міфологія має своє глибоке коріння і нею можна пишатися.

У «Мову зела» автор вклав весь свій досвід, знання, вміння, талант. Ця книжка цікава, багата, відкрила щось нове з історії, культури та побуту українців, нагадує уже чуване, але призабуте в гомоні клопітних буднів, через символічну мову рослин, допомагає краще зрозуміти душу рідного народу.

В 2006 році високу відзнаку отримав письменник Євген Шморгун за історичний роман «Сніги непочаті», в якому змальовано героїчні сторінки боротьби волинян за незалежність нашого краю під проводом славного князя Федора Острозького, канонізованого до лику Святих Православної Церкви. Роман побудований на подіях кінця ХІV - початку XV століть. Для України це були «темні віки». У той час українські землі опинилися під владою різних державних утворень - Великого князівства Литовського, Польського та Угорського Королівства, степова ж зона фактично контролювалися татарами. І все ж у ті «темні віки» знаходилися люди які намагалися вивести свій край зі стану руїн. Помітною фігурою серед таких діячів був князь Федір Данилович Острозький. Маловідомість цього князя викликана тим, що він опинився в тіні свого, більш знаного нащадка, засновника Острозької академії та видавця Острозької Біблії князя Василя - Костянтина. Але саме завдяки діяльності князя Федора з'явилися міцні мури Острога, які зробили це місто майже неприступним для татарських нападів. Тоді було побудоване нове приміщення Богоявленської церкви в Острозькому замку. Острог став помітним та культурним центром України.
Федір Острозький також багато зробив для оборони українських земель від татарських нападів.

Роман Євгена Шморгуна «Сніги непочаті» - це власне, не твір про князя Федора, він персонаж другого плану. Головним героєм роману є син Коваля Митро, який став боярином князя Федора та другом його сина Дашка. Твір починається з того, що Митро рятує Дашка від смерті під час полювання. Фактично завдяки цьому він стає другом княжича й боярином. У творі йдеться про нелегке життя молодого боярина, який значну частину свого часу проводить на війні та походах. Дія роману відбувається в різних місцях - це й Остріг, і рідна для Євгена Шморгуна Пересопниця, Кременець, Дубно, Рівне, села Волинського краю, а також Київ, Галичина, Поділля, які зазнавали постійних татарських нападів.

Цінність твору в тому, що письменнику вдалося вловити дух того часу. Особливо цікаві описи батальних сцен, військової техніки, та військових технологій того часу. Роман допомагає пізнати й осмислити непрості й маловідомі сторінки нашого минулого. Написаний живо, яскраво - він сподобається школярам і допоможе їм у вивченні історії нашого краю, познайомить з однією з найвизначніших постатей Русі - князем Федором Острозьким, причисленим до святих Православної Церкви, захопить цікавими пригодами їхніх однолітків - Дашка, сина князя Федора, та його юних вірнопідданих, а також ратними подвигами русичів і під час Грюнвальдської битви, і при захисті рідних осель від татар.

Євген Шморгун тонкий поет-лірик. У поетичному доробку Євгена Івановича переважають вірші, в яких ідеться про облагороджуючий вплив природи на людину, їхню взаємодію, коли орієнтиром читачеві стає вічний, досконалий, гармонійний дивосвіт флори й фауни.

Саме вірші поета й письменника Є. Шморгуна найбільш виразно позначили і своєрідність його поетики, притаманної всім його творам. Адже він, як мало хто, розуміючи природу, виробив цікаву манеру перевтілювати враження від навколишнього світу в поетичні образи. Корені цього хисту слід шукати в у фольклорі. Вірші Є. Шморгуна позбавлені складних філософських, абстрактних роздумів. А художньої виразності в кожному слові, у кожному рядку він досягає конструюванням образів на основі пошуку влучних, яскравих епітетів, цікавих метафор, що виросли на ґрунті барвистої, візерунчатої народної мови, персоніфікації явищ природи.

Євген Шморгун - письменник різносторонній, оригінальний. Він не зупиняється на досягнутому, шукає нові теми, образи, композиційні елементи творів, багато працює над словом. Твори письменника перекладаються білоруською, російською, тувинською, киргизькою, болгарською мовами.