Архів документів / Письменники-ювіляри / Письменники-ювіляри 2016 / М. Рудницький
Літературознавець, критик, журналіст, поет Михайло Рудницький, безсумнівно, один з найбільших інтелектуалів пореволюційного національного відродження.
Народився він 7 січня 1889 р. в м. Підгайці на Тернопільщині в сім’ї нотаря. Закінчив Бережанську гімназію та Львівський університет, у якому здобув учений ступінь доктора філософії (1914). Продовжував освіту в Парижі та Лондоні, де познайомився з багатьма діячами європейської культури. Повернувшись на початку 20-х років до Львова, був професором таємного Українського університету аж до його закриття польською окупаційною владою у 1925 р.
Разом з тим М. Рудницький займався журналістикою: працював у газеті “Діло”, журналі “Світ”, деякий час редагував журнал “Назустріч”.
У 1922 р. вийшла його збірка поезій у прозі “Очі та уста”, в 1929 р. - книжка оповідань і есе “Нагоди та пригоди”, потім видав книги літературознавчих досліджень “Між ідеєю і формою” (1932) та “Від Мирного до Хвильового” (1936), “Творчі будні Івана Франка” (1956).
У 1937 р. М. Рудницький, обраний професором української літератури Львівського університету, але уряд не затвердив цього обрання. Професором Львівського університету він став після 1939 р.: викладав англійську та українську літератури.
У повоєнні роки М. Рудницький брав активну участь у літературно-мистецькому житті Львова. Вийшли книги його спогадів та літературних портретів: “Письменники зблизька” (три томи, 1958 - 1964), “Змарнований сюжет” (1961), “В наймах у Мельпомени” (1963), “Ненаписані новели” (1966), “Непередбачені зустрічі” (1969) та ін. До кінця життя письменник активно виступав у пресі зі статтями та рецензіями на літературні й театральні теми. Перекладав з польської та французької мов українською.
Близький свого часу до літературної групи “Молода Муза”, яка існувала у Львові на початку XX століття. М. Рудницький писав і поезію. Відомо, що свої поетичні твори друкував переважно у періодиці. Крім згаданих “поезій у прозі” під назвою “Очі та уста”, не видав жодної поетичної збірки.
Помер М. Рудницький 1 лютого 1975 р. У відділі рукописів Центральної наукової бібліотеки ім. Вернадського НАН України зберігається поетична збірка М. Рудницького “Кілька віршів”, в якій читач знайде описи і високих платонічних переживань, і насолоди земним щастям, і трагічних мук кохання.
Народився він 7 січня 1889 р. в м. Підгайці на Тернопільщині в сім’ї нотаря. Закінчив Бережанську гімназію та Львівський університет, у якому здобув учений ступінь доктора філософії (1914). Продовжував освіту в Парижі та Лондоні, де познайомився з багатьма діячами європейської культури. Повернувшись на початку 20-х років до Львова, був професором таємного Українського університету аж до його закриття польською окупаційною владою у 1925 р.
Разом з тим М. Рудницький займався журналістикою: працював у газеті “Діло”, журналі “Світ”, деякий час редагував журнал “Назустріч”.
У 1922 р. вийшла його збірка поезій у прозі “Очі та уста”, в 1929 р. - книжка оповідань і есе “Нагоди та пригоди”, потім видав книги літературознавчих досліджень “Між ідеєю і формою” (1932) та “Від Мирного до Хвильового” (1936), “Творчі будні Івана Франка” (1956).
У 1937 р. М. Рудницький, обраний професором української літератури Львівського університету, але уряд не затвердив цього обрання. Професором Львівського університету він став після 1939 р.: викладав англійську та українську літератури.
У повоєнні роки М. Рудницький брав активну участь у літературно-мистецькому житті Львова. Вийшли книги його спогадів та літературних портретів: “Письменники зблизька” (три томи, 1958 - 1964), “Змарнований сюжет” (1961), “В наймах у Мельпомени” (1963), “Ненаписані новели” (1966), “Непередбачені зустрічі” (1969) та ін. До кінця життя письменник активно виступав у пресі зі статтями та рецензіями на літературні й театральні теми. Перекладав з польської та французької мов українською.
Близький свого часу до літературної групи “Молода Муза”, яка існувала у Львові на початку XX століття. М. Рудницький писав і поезію. Відомо, що свої поетичні твори друкував переважно у періодиці. Крім згаданих “поезій у прозі” під назвою “Очі та уста”, не видав жодної поетичної збірки.
Помер М. Рудницький 1 лютого 1975 р. У відділі рукописів Центральної наукової бібліотеки ім. Вернадського НАН України зберігається поетична збірка М. Рудницького “Кілька віршів”, в якій читач знайде описи і високих платонічних переживань, і насолоди земним щастям, і трагічних мук кохання.
