Архів документів / Письменники-ювіляри / Письменники-ювіляри 2016 / С. П. Плачинда
Сергій Петрович Плачинда — український письменник. Прозаїк, публіцист, критик, член Спілки письменників України (1960). Народився 18 червня 1928 р. на Кіровоградщині в родині селянина.
Свідок голодомору 33-го, пережив нацистcьку окупацію. Працював токарем у механічних майстернях радгоспу, пізніше — співробітником Кіровоградської районної газети, водночас учився в середній школі.
В 1953 р. закінчив філологічний факультет Київського державного університету, а потім аспірантуру при Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, де й надалі працював науковим співробітником. Його перу належать літературознавчі монографії "Композиція і характери в новелах Ю. Яновського" (1957), "Майстерність Ю. Яновського"(1969) та перша в постсалінській Україні книза про О. Довженка(1964). С. Плачинда був також першопублікатором доти невідомих "Щоденників" О. Довженка. 1960 р. зо ініціативою М. Шамоти звільниний "за український націоналізм".
З 1948 р. співробітничав в республіканських газетах та журналах, друкуючи нариси й оповідання. В 1959 році вийшли в світ його книжка оповідань та нарисів «Кам'яна веселка» і повість «Таня Соломаха». Плачинді також належать книжка-нарис «Брати Місяця»(1959) про творчий чин геніального українського конструктора космічних кораблів Ю. Кондратюка-Шаргея.
В 1968 р. побачила світ книга історичних повістей "Неопалима купина". Брав активну участь у діяльності Народного Руху України. Засновник і перший голова Української селянської демократичної партії.
Працював у редакції «Літературної України», у видавництві «Молодь». Нині - старший науковий співробітник Національного науково-дослідного інституту українознавства. Досліджує праісторію та найдавнішу міфологію України.
Автор повістей «Синьоока сестра» (1962), «Де лани широкополі» (1963), «Дума про людину» (1974), «Взяти на себе» (1981), книжок нарисів «Кам'яна веселка» «Степові невгомони» (1962), «Там, де тихая Вись» (1977), «Хліб і совість»; публіцистичних роздумів «Куди йдемо?» (1989); книжки казок для дітей «Мандрівець із Піщаної Галявки» (1967), книги історичних повістей «Київські фрески» (1982), "Козаки в Дюнкерку" (2003), "Козак -душа правдивая"(2004); книжок повістей та документальних оповідань «Ніч перед стартом» (1971); романів «Степова сага» (1977), «Шуга» (1986) і біографічних ромів «Олександр Довженко» (1980), «Юрій Яновський» (1986), «Ревучий» (1938), «Балада про степовика» (1987). Упорядник книги «Довженко і світ. Творчість Довженка в контексті світової культури» (1984), укладач «Словника давньоукраїнської міфології» (1993).
Автор «Словника давньоукраїнської міфології» (1993), монографічно-пошукових книг "Міфи і легенди Давньої України" (2006), "Лебедія. Як і коли виникла Україна"(2005), "Як українські міфи по світу розійшлися" (2009) (згідно з якими історія українського народу починається від часів Мізинської стоянки (XX-XV тис. до н. е.).
Свідок голодомору 33-го, пережив нацистcьку окупацію. Працював токарем у механічних майстернях радгоспу, пізніше — співробітником Кіровоградської районної газети, водночас учився в середній школі.
В 1953 р. закінчив філологічний факультет Київського державного університету, а потім аспірантуру при Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, де й надалі працював науковим співробітником. Його перу належать літературознавчі монографії "Композиція і характери в новелах Ю. Яновського" (1957), "Майстерність Ю. Яновського"(1969) та перша в постсалінській Україні книза про О. Довженка(1964). С. Плачинда був також першопублікатором доти невідомих "Щоденників" О. Довженка. 1960 р. зо ініціативою М. Шамоти звільниний "за український націоналізм".
З 1948 р. співробітничав в республіканських газетах та журналах, друкуючи нариси й оповідання. В 1959 році вийшли в світ його книжка оповідань та нарисів «Кам'яна веселка» і повість «Таня Соломаха». Плачинді також належать книжка-нарис «Брати Місяця»(1959) про творчий чин геніального українського конструктора космічних кораблів Ю. Кондратюка-Шаргея.
В 1968 р. побачила світ книга історичних повістей "Неопалима купина". Брав активну участь у діяльності Народного Руху України. Засновник і перший голова Української селянської демократичної партії.Працював у редакції «Літературної України», у видавництві «Молодь». Нині - старший науковий співробітник Національного науково-дослідного інституту українознавства. Досліджує праісторію та найдавнішу міфологію України.
Автор повістей «Синьоока сестра» (1962), «Де лани широкополі» (1963), «Дума про людину» (1974), «Взяти на себе» (1981), книжок нарисів «Кам'яна веселка» «Степові невгомони» (1962), «Там, де тихая Вись» (1977), «Хліб і совість»; публіцистичних роздумів «Куди йдемо?» (1989); книжки казок для дітей «Мандрівець із Піщаної Галявки» (1967), книги історичних повістей «Київські фрески» (1982), "Козаки в Дюнкерку" (2003), "Козак -душа правдивая"(2004); книжок повістей та документальних оповідань «Ніч перед стартом» (1971); романів «Степова сага» (1977), «Шуга» (1986) і біографічних ромів «Олександр Довженко» (1980), «Юрій Яновський» (1986), «Ревучий» (1938), «Балада про степовика» (1987). Упорядник книги «Довженко і світ. Творчість Довженка в контексті світової культури» (1984), укладач «Словника давньоукраїнської міфології» (1993).
Автор «Словника давньоукраїнської міфології» (1993), монографічно-пошукових книг "Міфи і легенди Давньої України" (2006), "Лебедія. Як і коли виникла Україна"(2005), "Як українські міфи по світу розійшлися" (2009) (згідно з якими історія українського народу починається від часів Мізинської стоянки (XX-XV тис. до н. е.).
