5 квітня 2013 р. "Дорослий світ дитячих книжок"

Вітаємо на сайті Тернопільської обласної бібліотеки для дітей

к Золотнюк, А. Дорослий світ дитячих книжок [Текст]: [думки з приводу Міжнародного дня дитячої книги; серед інших - директора обласної бібліотеки для дітей Новіцької Н. С.] / А. Золотнюк // Вільне життя. - 2013. - 5 квітня. - С.5.

Дорослий світ дитячих книжок

Асортимент творів для малих читачів різноманітний до запаморочення. Щоправда, ціни зазвичай кусаються. Особливо, коли йдеться про книжки відомих видавництв. Коли ж ідеться про напівпідпільні «кантори», що штампують книжки, то кусаються одразу ілюстрації та зміст.
Це тільки один бік питання. Інший — самі читачі. Певне, про те, що сучасні діти не хочуть читати, чули всі й усі тим переймаються. Принаймні більшість. Але результату нема.
З деякими аспектами дитячого читання і чтива для дітей постаралася розібратися, відзначивши (подумки) Міжнародний день дитячої книги.

Потребують сучасних видань

Діти хочуть читати, переконана директор обласної бібліотеки для дітей Надія Новіцька. Це бажання треба розвивати. «Діти ходитимуть у книгозбірні тільки тоді, коли бачитимуть там сучасні книжки, — переконана пані Надія. — У героях мають пізнавати себе та реалії. Якщо читач не знайшов бажаної книжки у бібліотеці, вдруге не прийде».
Щоправда, проблема у забезпеченні сучасною літературою дуже гостра. Фінансування обласна книгозбірня для дітей не мала вже давно. «Обласна програма поповнення бібліотечних фондів функціонує наполовину. Кошти передбачено лише на передплату періодичних видань. Вимушені брати гроші за читацький квиток. Купуємо за ті кошти літературу». Сьогодні книгозбірня обслуговує 15 тисяч читачів, охоплюючи приблизно 40-45% дітей області. Це досить добрий показник, коментує директор бібліотеки.
Обираючи літературу для книгозбірні, перш за все орієнтуються на шкільну програму. Важливою також є література для дозвілля. Хоча, констатує Надія Семенівна, коли пропонують на додаток до програмних творів інші, діти їх часто не беруть, посилаючись на зайнятість. Тих, котрі читають щось для себе, не так багато.
Хоча бібліотека активно працює над тим, щоби таких побільшало. Завдяки програмі «Бібліоміст» виховують читачів ще з рочку. Для них та батьків у книгозбірні є спеціальні місця. Дітей старшого віку зацікавлюють сучасними технологіями. Крім того, пані Надія акцентує: великий вплив на малечу мають батьки. Тому поруч із дитячими книжками у бібліотеці є стенд із літературою для них. Батьків заохочують до того, щоби розповідали про свій читацький досвід.

Не читають батьки - не читають діти

Шкільний психолог ЗОШ №16 Тетяна Іванюк категоричніша, ніж пані Надія. Каже, що відсоток дітей, котрі читають, дуже і дуже малий. Причина проста: замість того, щоби читати, розповідати казки, прищеплювати любов до літератури, батьки, заклопотані проблемами виживання в складних умовах, зрікаються своїх виховних функцій, перекладають їх на телевізор і комп'ютер.
Сьогоднішнє покоління виросло в умовах зміщених цінностей. Нинішні нечитаючі діти - діти нечитаючих батьків. Це позначається на багатьох речах. Наприклад, традиція розповідання і читання казок майже вимирає.
Увага дитини, котра вихована телевізором чи комп ютером, зорієнтована на яскраві кольори, швидку зміну подій. Коли у руки їй потрапляє книжка, вона не може зосередитися і сконцентруватися на сюжеті; пізніше, коли йтиметься про серйознішу літературу, їй буде важко проаналізувати зміст, зрозуміти метафоричні вислови. «Читаючі діти мають більш розвинену уяву, ширший активний словник, оперують складними поняттями, мають розвинене творче мислення, більш грамотні, бо, читаючи, запам'ятовують, як пишуться слова», — продовжує психолог.
До слова, Тетяна Михайлівна зазначає, що небезпечним є не тільки нечитання, а й читання деяких книжок. Чимало з них, особливо ті, що викликають масову істерію, насаджують здеформовані моральні цінності, споживацьке сприйняття. Батьки повинні уважно стежити за тим, що читає дитина. Безпрограшними та безпечними є книжки, які називають класичною дитячою літературою.
До слова, купуючи книжку, пильну увагу треба звертати на ілюстрації. Кольори, зображення героїв твору впливають на дитячу психіку. «Занадто яскраві, ядучі барви, різноманітні монстри, сцени насильства призводять до перезбудження, у ліпшому випадку дитина після перегляду таких картинок почне бігати. У гіршому - можуть спричиняти виникнення невмотивованої агресії, роздратованості, а також страхів. Спокійні кольори навпаки - налаштовують на вдумливе розуміння», - коментує психолог.

Ті, котрі випускають, пишуть, ілюструють

Із свого боку, причетні до творення книжки роблять усе, щоби читачики хотіли повертатися до неї. Представник Тернопільської філії видавництва «Ранок» Наталія Федчишин розповідає, що, розробляючи проекти, обирають актуальні теми. «Наше видавництво започаткувало серію «Дівочі таємниці». Першою ластівкою в ній стала книга нашої талановитої землячки Лесі Романчук «Розмова з гінекологом». Авторка легко, доступно, зрозуміло ввела дівчаток у світ дорослішання, відповіла на всі важливі питання, що хвилюють підлітків. На жаль, поки що не знайшли авторів для подальших видань. Хотілося б, щоб читачі одержали таку ж кваліфіковану допомогу і підтримку від психолога, косметолога, інших фахівців.
Тернопільська письменниця Тамара Ткачук-Гнатович - авторка дитячих книжечок. Каже, що дитинство постійно у ній, але під час писання ще більше повертається у нього. «Найголовніше — у творі має бути доброта, а ще єдність людини та природи. У тексті має відбуватися перевиховання. Але зло треба перемагати не стріляниною, а добротою». Іншою частиною роботи письменника є постійна праця над словом. Треба зробити так, щоби рядочки звучали, добре римувалися, щоби їх можна було легко запам’ятати. Але не передати куті меду: «Діти не люблять, коли з ними сюсюкаються. Вони хочуть, щоби їх сприймали, як дорослих».
Дитяча книга не відбудеться не тільки без автора, а й без ілюстратора. Тернополянку Ганну Осадко багато знають завдяки її непересічним ілюстраціям. Наприклад, чимало ілюстрованих нею книг вийшло у «Гранях-Т». «Діти сприймають світ гармонійно, й ілюстрування прочитаного (почутого) для них має величезне значення, коментує вона. — Малюк не «розчленовує» книгу на «прекрасне» і «корисне», на ілюстрації і текст. Тому справжнім злочином є не лише погано писати, а й погано малювати для діток».

Анна Золотнюк.