Про нас / Про нас пишуть / Публікації за 2013 рік / 1 лютого 2013 р. Тамара Ткачук-Гнатович "У віршах живе моє дитинство"
к Брик, А. Тамара Ткачук-Гнатович "У віршах живе моє дитинство" [Текст]: [зустріч з дитю поетесою в обл. б-ці для дітей] / А. Брик // Свобода. - 2013. - 1 лютого. - С. 8: фотогр. - (Літ. читальня).
Тамара Ткачук-Гнатович «У віршах живе моє дитинство»
Є думка, що творити для дітей важче, ніж для дорослих. Важливо, щоб малеча не лише з цікавістю сприймала побачене-почуте, а й переживала добрі та світлі почуття. Сьогодні з екранів телевізорів, зі сторінок дитячих книг і журналів на нас часто дивляться химерні істоти – кошлаті, колючі, з виряченими очима. У них незвичні для українського слуху імена, нерідко вони здійснюють погані вчинки, виявляють агресію.
Як повернути популярність добрій світлій дитячій літературі? Напевно, варто більше звертатися та пропагувати тих авторів, чиї твори по-справжньому вчать хлопчиків і дівчаток доброті, співчуттю, любові до ближнього, до всього живого. А таких чимало, але чомусь, на жаль, імена їх відомі не всім. Серед них і тернополянка Тамара Ткачук-Гнатович.
Як повернути популярність добрій світлій дитячій літературі? Напевно, варто більше звертатися та пропагувати тих авторів, чиї твори по-справжньому вчать хлопчиків і дівчаток доброті, співчуттю, любові до ближнього, до всього живого. А таких чимало, але чомусь, на жаль, імена їх відомі не всім. Серед них і тернополянка Тамара Ткачук-Гнатович.
Знахідка для маленьких «чомучок»
Вона є автором чотирьох поетичних збірок для дітей: «У бабусинім дворі», «Жива вода-водиченька», «Пташиний ранок», а також найновішої – «Вірші про найкращі пори: від сніжинки – до комори». Римовані строфи письменниці – проникливі, зворушливі й дуже щирі. Вони розповідають малечі, яка хоче все-все знати, про незвичайний і прекрасний світ природи, який нас оточує, відкривають таємницю народних прикмет і вірувань, навчають бути уважними до близьких і говорити чарівні слова, як от «дякую» чи «будь ласка». Не лише дітям, а й дорослим ці вірші допомагають зрозуміти, що кожен день нашого життя – це свято, яке дарує можливість стати кращими, ніж учора.
Свій перший вірш Тамара Ткачук-Гнатович написала у дитинстві. Вона виросла у мальовничому селі Передмірка Лановецького району. Як і всі у цьому віці, хотіла розповісти про своє життя, рідний край, сім’ю. Так і народилися вірші. Але ставши дорослою, про це захоплення забула. Повернулася до поезії, коли в самої з’явилися діти. Римувала для них строфи, а потім, у вільну хвилину, записувала на клаптиках паперу. У той час з сім’єю вже мешкала у Тернополі, і ті чорновики загубилися у переїздах з квартири на квартиру.
Знову повернутися до творчості Тамару Михайлівну спонукала племінниця, яка працює завідувачем у дитячому садку. Вона попросила створити вірші, які можна було б читати малечі. З часом поезій назбиралося так багато, що пані Тамара почала замислюватися про збірку. Завдяки добрим людям, які допомогли видати книжку, її мрія здійснилася.
– Мені здається, що дитячі мрії нас, дорослих, супроводжують усе життя, – зауважує письменниця. – І у віршах, які я пишу, ніби живе, вихлюпується за межі рядків моє дитинство. Не завжди було легко, але негаразди забуваємо, а світле пам’ятається. Мій тато рано залишився без батька, як і мама. І вони все тепло передали нам, дітям, і навчили ділитися цими почуттями. Не бійтеся проявити увагу й турботу до близьких. Частіше кажіть людям, які дорогі вам, що ви їх любите й цінуєте. Цього я прагну навчити і своїх маленьких читачів.
Наука через спілкування
Тамара Михайлівна завжди з радістю спілкується з дітьми. Днями вона зустрілася з третьокласниками школи №24 Тернополя. Творчий вечір влаштували в обласній бібліотеці для дітей. Завідувач відділу книгозбірні Галина Стецій розповіла малечі про письменницю та представила ще одну гостю – художницю Світлану Костишин, яка прикрасила малюнками усі дитячі збірки пані Тамари.
Живе спілкування дітей з автором книг вчить їх читати, а не просто «ковтати» інформацію. Тамара Михайлівна пояснила, як твориться книжка, прочитала вірші. У відповідь школярі з усіх сил теж намагалися проявити творчі здібності: тягнули руки вгору і переказували римовані рядочки, які їм сподобалися найбільше, ділилися своїми мріями та бажаннями. Виявилося, що багато з них також створюють вірші чи казки, малюють, роблять дивовижі з пластиліну та паперу. І ці дитячі зізнання, можливо, теж стануть темою для нових поезій, які пані Тамара потім напише.
А ще такі зустрічі – гарна нагода передати дітям любов до книг. Адже важливо почути ритм, відчути емоцію. А це передається тільки через спілкування.
Наприкінці творчого вечора, коли автор і маленькі слухачі встигли обмінятися один з одним масою емоцій, третьокласники, як дорослі, пішли підписувати отримані у подарунок збірки. А потім, побажавши письменниці побільше хороших віршів і частіше приходити в гості, вирушили з книжками додому. Дуже хочеться вірити, що вони навчаться по-справжньому любити поезію.
Не лише дітям, а й дорослим
Свої книги письменниця адресує не тільки малечі, а й її рідним, які, отримавши збірку, згадають своє дитинство. Тому такі вірші – чудова знахідка для сімейного читання.
Пише пані Тамара й поезію для дорослих. Вона є авторкою збірок «Симфонія любові», «Спішу», «Розхитаю дорогами обрій». Як і дитячі, вони дуже щирі та світлі.
За словами авторки, вірші народжується по-різному. Іноді як відгук душі на якусь подію, іноді стають вираженням якихось миттєвих емоцій і думок. Вони звучать у душі, як музика. Особливо багато натхнення дарує їй природа. Наприклад, ось вітер зачепив гілку – і вона хитнулася… Рими з'являються немовби з нічого, з дрібниць, які оточують нас, а ми їх не помічаємо.
Але, які б вони не були, для дітей чи дорослих, усі вірші для неї – як рідні діти, всі різні, але дорогі, адже в кожному частинка її душі.
Вона є автором чотирьох поетичних збірок для дітей: «У бабусинім дворі», «Жива вода-водиченька», «Пташиний ранок», а також найновішої – «Вірші про найкращі пори: від сніжинки – до комори». Римовані строфи письменниці – проникливі, зворушливі й дуже щирі. Вони розповідають малечі, яка хоче все-все знати, про незвичайний і прекрасний світ природи, який нас оточує, відкривають таємницю народних прикмет і вірувань, навчають бути уважними до близьких і говорити чарівні слова, як от «дякую» чи «будь ласка». Не лише дітям, а й дорослим ці вірші допомагають зрозуміти, що кожен день нашого життя – це свято, яке дарує можливість стати кращими, ніж учора.
Свій перший вірш Тамара Ткачук-Гнатович написала у дитинстві. Вона виросла у мальовничому селі Передмірка Лановецького району. Як і всі у цьому віці, хотіла розповісти про своє життя, рідний край, сім’ю. Так і народилися вірші. Але ставши дорослою, про це захоплення забула. Повернулася до поезії, коли в самої з’явилися діти. Римувала для них строфи, а потім, у вільну хвилину, записувала на клаптиках паперу. У той час з сім’єю вже мешкала у Тернополі, і ті чорновики загубилися у переїздах з квартири на квартиру.
Знову повернутися до творчості Тамару Михайлівну спонукала племінниця, яка працює завідувачем у дитячому садку. Вона попросила створити вірші, які можна було б читати малечі. З часом поезій назбиралося так багато, що пані Тамара почала замислюватися про збірку. Завдяки добрим людям, які допомогли видати книжку, її мрія здійснилася.
– Мені здається, що дитячі мрії нас, дорослих, супроводжують усе життя, – зауважує письменниця. – І у віршах, які я пишу, ніби живе, вихлюпується за межі рядків моє дитинство. Не завжди було легко, але негаразди забуваємо, а світле пам’ятається. Мій тато рано залишився без батька, як і мама. І вони все тепло передали нам, дітям, і навчили ділитися цими почуттями. Не бійтеся проявити увагу й турботу до близьких. Частіше кажіть людям, які дорогі вам, що ви їх любите й цінуєте. Цього я прагну навчити і своїх маленьких читачів.
Наука через спілкування
Тамара Михайлівна завжди з радістю спілкується з дітьми. Днями вона зустрілася з третьокласниками школи №24 Тернополя. Творчий вечір влаштували в обласній бібліотеці для дітей. Завідувач відділу книгозбірні Галина Стецій розповіла малечі про письменницю та представила ще одну гостю – художницю Світлану Костишин, яка прикрасила малюнками усі дитячі збірки пані Тамари.
Живе спілкування дітей з автором книг вчить їх читати, а не просто «ковтати» інформацію. Тамара Михайлівна пояснила, як твориться книжка, прочитала вірші. У відповідь школярі з усіх сил теж намагалися проявити творчі здібності: тягнули руки вгору і переказували римовані рядочки, які їм сподобалися найбільше, ділилися своїми мріями та бажаннями. Виявилося, що багато з них також створюють вірші чи казки, малюють, роблять дивовижі з пластиліну та паперу. І ці дитячі зізнання, можливо, теж стануть темою для нових поезій, які пані Тамара потім напише.
А ще такі зустрічі – гарна нагода передати дітям любов до книг. Адже важливо почути ритм, відчути емоцію. А це передається тільки через спілкування.
Наприкінці творчого вечора, коли автор і маленькі слухачі встигли обмінятися один з одним масою емоцій, третьокласники, як дорослі, пішли підписувати отримані у подарунок збірки. А потім, побажавши письменниці побільше хороших віршів і частіше приходити в гості, вирушили з книжками додому. Дуже хочеться вірити, що вони навчаться по-справжньому любити поезію.
Не лише дітям, а й дорослим
Свої книги письменниця адресує не тільки малечі, а й її рідним, які, отримавши збірку, згадають своє дитинство. Тому такі вірші – чудова знахідка для сімейного читання.
Пише пані Тамара й поезію для дорослих. Вона є авторкою збірок «Симфонія любові», «Спішу», «Розхитаю дорогами обрій». Як і дитячі, вони дуже щирі та світлі.
За словами авторки, вірші народжується по-різному. Іноді як відгук душі на якусь подію, іноді стають вираженням якихось миттєвих емоцій і думок. Вони звучать у душі, як музика. Особливо багато натхнення дарує їй природа. Наприклад, ось вітер зачепив гілку – і вона хитнулася… Рими з'являються немовби з нічого, з дрібниць, які оточують нас, а ми їх не помічаємо.
Але, які б вони не були, для дітей чи дорослих, усі вірші для неї – як рідні діти, всі різні, але дорогі, адже в кожному частинка її душі.
Антоніна БРИК.
Пропонуємо читачам «Зустрічей» кілька поезій Тамари Ткачук-Гнатович зі збірки «Вірші про найкращі пори: від сніжинки – до комори»:
Із крамниці
Із далекої крамниці
Принесу я рукавиці.
Також куплю ще на тижні
Чобітки, кожух і лижі
Для моєї диво-кішки,
Що зі мною грає в сніжки.
Щоб вона з вершечка хати
На сніжок могла стрибати.
Намалюю…
Намалюю небо, сонце і весну
З маминими теплими руками,
Березневий подих, що в саду заснув,
Де трава шепочеться з зірками.
Намалюю очі, що несуть добро,
В них той колір неба синій-синій.
Квіточки цілющі принесу з дібров
Мамі – найріднішій і єдиній.
Великодній кошик
Ми з бабусею сьогодні
Кошик склали великодній.
Вклали крашанки-яєчка,
Пофарбовані в горшечку,
Масло й сир, смачну ковбаску,
Пишно випечену паску.
Не забули хрін із сіллю
Й посвятили у неділю.
Трави
Татко трави буйні косить,
Де рясні цілющі роси.
І співа коса з росою
На світанку над рікою.
На холодні ще покоси
Стрибунець усівся босий.
Вітерець
Наш веселий вітерець
Біг до річки навпростець,
Бо за весь спекотний день
Наспівався так пісень,
Що чимдуж спішив сюди,
До холодної води.
Найпростіші і світлі слова
«Доброго ранку» і «Доброго дня» –
Ці побажання я чую щодня.
А як у небі засяють зірки –
То «На добраніч» торкнеться щоки.
Десь від’їжджаю в незвіданий край,
То «До побачення», – кажу, – «Бувай»!
«Дякую, друже», «Спасибі тобі,
Що допоміг у найважчій журбі».
Також «Будь ласка» зі мною завжди –
Гарний товариш і мій командир.
Ці найпростіші і світлі слова –
Серце до сонця усім розкрива.
Із крамниці
Із далекої крамниці
Принесу я рукавиці.
Також куплю ще на тижні
Чобітки, кожух і лижі
Для моєї диво-кішки,
Що зі мною грає в сніжки.
Щоб вона з вершечка хати
На сніжок могла стрибати.
Намалюю…
Намалюю небо, сонце і весну
З маминими теплими руками,
Березневий подих, що в саду заснув,
Де трава шепочеться з зірками.
Намалюю очі, що несуть добро,
В них той колір неба синій-синій.
Квіточки цілющі принесу з дібров
Мамі – найріднішій і єдиній.
Великодній кошик
Ми з бабусею сьогодні
Кошик склали великодній.
Вклали крашанки-яєчка,
Пофарбовані в горшечку,
Масло й сир, смачну ковбаску,
Пишно випечену паску.
Не забули хрін із сіллю
Й посвятили у неділю.
Трави
Татко трави буйні косить,
Де рясні цілющі роси.
І співа коса з росою
На світанку над рікою.
На холодні ще покоси
Стрибунець усівся босий.
Вітерець
Наш веселий вітерець
Біг до річки навпростець,
Бо за весь спекотний день
Наспівався так пісень,
Що чимдуж спішив сюди,
До холодної води.
Найпростіші і світлі слова
«Доброго ранку» і «Доброго дня» –
Ці побажання я чую щодня.
А як у небі засяють зірки –
То «На добраніч» торкнеться щоки.
Десь від’їжджаю в незвіданий край,
То «До побачення», – кажу, – «Бувай»!
«Дякую, друже», «Спасибі тобі,
Що допоміг у найважчій журбі».
Також «Будь ласка» зі мною завжди –
Гарний товариш і мій командир.
Ці найпростіші і світлі слова –
Серце до сонця усім розкрива.
