П. П. Глазовий

Вітаємо на сайті Тернопільської обласної бібліотеки для дітей

Павло Прокопович Глазовий — український поет-гуморист і сатирик. Автор поеми «Слався, Вітчизно моя!», 13 книжок сатири та гумору, 8 книжок для дітей.
Народився 30 серпня 1922 року в селі Новоскелєватка (нині Казанківського району, Миколаївської області) в сім'ї хлібороба. Вчився у Новомосковській педагогічній школі на Дніпропетровщині. Після закінчення педагогічної школи у 1940 р. був призваний служити в армії. Учасник Великої Вітчизняної війни. Після війни Глазовий навчався в Криворізькому педагогічному інституті, де його запримітив Остап Вишня. Письменник почав опікуватися подальшою долею талановитого юнака, подбав про те, щоб його перевели навчатися у Київ. 1950 року закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту ім. О. М. Горького. У 1950—1961 рр. — заступник головного редактора журналу «Перець», згодом заступник головного редактора журналу «Мистецтво».
На тексти гуморесок Павла Глазового композитори(зокрема П.Андрійчук) написали пісні. Пісні на його тексти виконують веселий дует "Бузина" та Заслужений ансамбль пісні "Дарничанка".

Удостоєний почесного звання "Заслужений діяч мистецтв України".
Створено Міжнародний благодійний фонд імені Павла Глазового(м.Біла Церква на Київщині).
Друкувався з 1940 року. Окремими виданнями вийшли:

поема «Слався, Вітчизно моя!» (1958),

поетичні збірки сатири та гумору

«Великі цяці» (1956),
«Карикатури з натури» (1963),
«Коротко і ясно» (1965),
«Щоб вам весело було» (1967),
«Мініатюри та гуморески» (1968),
жартівлива поема «Куміада» (1969),
«Усмішки» (1971),
«Смійтесь, друзі, на здоров'я» (1973),
«Байки та усмішки» (1975),
«Весела розмова»(1979),
«Хай вам буде весело» (1981),
«Сміхологія» (1982),
«Сміхологія, вибране» (2003),
«Архетипи. Гумор. Сатира.» (2003),
«Сміхологія, видання третє доповнене» (2007),
«Сміхологія, видання четверте» (2007),
«Байкографія, видання третє» (2008),
«Архетипи, видання друге» (2009),
«Куміада. Для дітей і дорослих.» (2009),
«Веселі гуморески» (2010).

Книжки для дітей:

«Пушок і Дружок» (1957) та «Старі друзі» (1959), написані в співавторстві з Федором Маківчуком,
«Про відважного Барвінка та Коника-Дзвоника» (1958) — у співавторстві з Богданом Чалим,
«Іванець-Бігунець» (1963),
«Як сторінка, то й картинка» (1964),
«Про Сергійка-Нежалійка та клоуна Бобу» (1965),
«Перченя» (1966),
«Школярикам. Гуморески. Баєчки.» (2011).
Серед останніх книжок — «Вибрані усмішки» (1992), «Веселий світ і Чорна книга» (1996), збірка «Сміхослов» (1997). В них зібрані твори різних жанрів, зокрема байки, гумористичні, ліричні поезії, проза, жартівливі поеми, дитячі казки.
Невичерпними джерелами творчості гумориста є скарби живої мови, іскристі перлини народної мудрості. Гумор Павла Прокоповича — доброзичливий, веселодайний. Байкам притаманні дотепність й влучність. Чимало байок та мініатюр мають риси народного анекдоту. Його твори з задоволенням виконують майстри слова, народні артисти Анатолій Литвинов, Анатолій Паламаренко,Ніла Крюкова,Григорій Булах,Борис Харитонов, а ще раніше лунали вони з вуст Андрія Сови. Творчість П. П. Глазового — життєдайна, вона є завжди відкритою сторінкою веселої вдачі українського народу, його доброго настрою.

Поетичні збірки сатири та гумору

Сміхологія (вибране)
«Великі цяці» (1956)
«Карикатури з натури» (1963)
«Коротко і ясно» (1965)
«Щоб вам весело було» (1967)
«Усмішки» (1971)
«Смійтесь, друзі, на здоров'я» (1973)
«Байки та усмішки» (1975)
«Весела розмова»(1979)
«Хай вам буде весело» (1981)
«Сміхологія» (1982)
«Вибрані усмішки» (1992)
«Веселий світ і Чорна книга» (1996)
збірка «Сміхослов» (1997)
«Сміхологія, вибране» (2003)
«Архетипи. Гумор. Сатира.» (2003)
«Сміхологія, видання третє доповнене» (2007)
«Сміхологія, видання четверте» (2007)
«Байкографія, видання третє» (2008)
«Архетипи, видання друге» (2009)
«Куміада. Для дітей і дорослих.» (2009)
«Веселі гуморески» (2010)
«Школярикам. Гуморески. Баєчки.» (2011)

Нагороди

Лауреат премії ім. Остапа Вишні 1988 року за книжку «Сміхологія».
Перший лауреат премії ім. Петра Сагайдачного 1996 р.
Орден «За заслуги» 3 ст. (1997) за вагомий внесок в українську літературу.
Почесне звання "Заслужений діяч мистецтв України"
Медаль Міжнародного доброчинного фонду "Українська хата"- "За доброчинність".