Архів документів / Письменники-ювіляри / Письменники-ювіляри 2016 / Олександр Дюма
.jpg)
Олександр Дюма (24 липня 1802, Вільє-Котре — 5 грудня 1870, П'юї) — французький письменник, чиї пригодницькі романи зробили його одним з найбільш читаних французьких авторів у світі. Також був драматургом і журналістом.
Батько Олександра Дюма, Тома-Александр, син маркіза Даві де Ла Пелетрі і чорношкірої рабині Кессетти Дюма, народився в Санто-Домінго і був єдиним з усіх позашлюбних дітей маркіза, якого той визнав і узаконив. Однак в подальшому Тома-Александр посварився зі своїм батьком і взяв прізвище матері Дюма. Був вояком французької республиканської армії, дослужився до генерала за часів наполеонівських воєн; помер у 1806, коли Олександру було лише чотири роки.
Незважаючи на бідність, сім'я мала добру репутацію і зв'язки серед аристократії, котрі допомогли двадцятирічному Олександру отримати посаду в Пале-Рояль в Парижі в канцелярії герцога Орлеанського.
Олександр розпочав писати статті для журналів і п'єси. Перша п'єса, «Генріх III і його двір» (1829) мала великий успіх, зрештою як і друга, «Крістіна» (1830), після чого Дюма зміг заробляти собі на життя творчістю. У 1835 році вийшов його перший роман «Ізабелла Баварська». З того часу газети почали друкувати його численні романи.
В 1840 році він одружився з актрисою Іді Фер'єр, але мав інтимні стосунки з численними жінками. Результатом стало троє позашлюбних дітей; один з них, узаконений батьком Александр Дюма-син, також став успішним письменником і драматургом. Дюма заробляв значні гроші, але постійно витрачав їх на розкішний спосіб життя і жінок. Видавав журнал і заснував театр — і те, й інше закінчилось невдачею.
В опалі після перевороту 1851 року, втік до Брюсселя (Бельгія) від кредиторів. Провів два роки в Росії (1858–1859), брав участь в боротьбі за об'єднання Італії.
Помер 2 грудня 1870 року.
В 2002 році прах Дюма був перенесений до паризького Пантеону. Його твори були перекладені багатьма мовами і слугували основою для численних театральних постановок і фільмів.
Батько Олександра Дюма, Тома-Александр, син маркіза Даві де Ла Пелетрі і чорношкірої рабині Кессетти Дюма, народився в Санто-Домінго і був єдиним з усіх позашлюбних дітей маркіза, якого той визнав і узаконив. Однак в подальшому Тома-Александр посварився зі своїм батьком і взяв прізвище матері Дюма. Був вояком французької республиканської армії, дослужився до генерала за часів наполеонівських воєн; помер у 1806, коли Олександру було лише чотири роки.
Незважаючи на бідність, сім'я мала добру репутацію і зв'язки серед аристократії, котрі допомогли двадцятирічному Олександру отримати посаду в Пале-Рояль в Парижі в канцелярії герцога Орлеанського.Олександр розпочав писати статті для журналів і п'єси. Перша п'єса, «Генріх III і його двір» (1829) мала великий успіх, зрештою як і друга, «Крістіна» (1830), після чого Дюма зміг заробляти собі на життя творчістю. У 1835 році вийшов його перший роман «Ізабелла Баварська». З того часу газети почали друкувати його численні романи.
В 1840 році він одружився з актрисою Іді Фер'єр, але мав інтимні стосунки з численними жінками. Результатом стало троє позашлюбних дітей; один з них, узаконений батьком Александр Дюма-син, також став успішним письменником і драматургом. Дюма заробляв значні гроші, але постійно витрачав їх на розкішний спосіб життя і жінок. Видавав журнал і заснував театр — і те, й інше закінчилось невдачею.
В опалі після перевороту 1851 року, втік до Брюсселя (Бельгія) від кредиторів. Провів два роки в Росії (1858–1859), брав участь в боротьбі за об'єднання Італії.
Помер 2 грудня 1870 року.
В 2002 році прах Дюма був перенесений до паризького Пантеону. Його твори були перекладені багатьма мовами і слугували основою для численних театральних постановок і фільмів.
