"Мамо рідненька, голубко свята"

Вітаємо на сайті Тернопільської обласної бібліотеки для дітей

За матеріалами статті: Л. О. Жмур, Ю. М. Спащенко Мамо рідненька, голубко свята / Л. О. Жмур, Ю. М. Спащенко // Шкільна бібліотека - 2012. - №7-8. - С. 95-97.

"Мамо рідненька, голубко свята"

Мета. Виховувати любов і шанобливе ставлення до рідної матері; розширити і поглибити знання учнів про значення матері в житті людини; вчити проявляти любов до рідних.

Обладнання. Виставка дитячих малюнків «Найдорожча, наймиліша, люба матінко моя»; книжкова виставка «Ми матір називаємо святою»; плакат «Мати і дитя»; вишиті рушники, мультимедійна установка.
(Святково прибрана зала, на столі, вкритому вишитим рушником, - букет квітів, поруч висить плакат «Мати і дитя». Звучить мелодія пісні «Мамина вишня» ).

Вислови про маму:

У кого мати рідненька, у того й сорочка біленька. У дитини болить пальчик, а в матері - серце.

У дитини болить пальчик, а в матері - серце.

Всякій матері свої діти милі.

Нема того краму, щоб купити маму.

Хто маму забуває, того Бог карає.

Вступне слово бібліотекаря.

У травні, коли прокидається від сну природа, коли дзвенить у блакиті пташиний спів, теплий весняний вітерець приносить до нас свято - День матері. Свято матері - свято любові. Воно схоже на ніжну травневу квітку, від якої не хочеться відводити очей. Свято прийшло до нас із забуття, переживши нещадні заборони, й повертає нас душею до давніх традицій, щоб ми вміли проносити крізь усе життя шану до матері.
Свято матері з'явилося в Америці. Вперше його відсвяткували у Філадельфії 10 травня 1908 року з ініціативи американки Анни Джар- віс на знак пошани й любові до її передчасно померлої неньки.
Згодом це свято перейняли жінки Європи, а в 1929 році його вперше відсвяткували на Галичині з ініціативи Союзу українок.
Потім свято заборонили. І ось його знову відроджено. А разом із ним наші серця багатшають теплом і лагідним, як сонечко, словом «мама». І нині в західній Україні широко відзначається це свято: влаштовуються виставки, вечори поезії, концерти, конкурси та святкові забави.
Сьогоднішнє наше свято ми присвячуємо найдорожчим і найріднішим - нашим мамам.
(Виходять ведучі).

1-й ведучий.
Мамо, матінко, матуся. Скільки спогадів і тепла таїть це магічне слово, бо називає людину, яка завжди для нас найближча, найдорожча, найдобріша, наймиліша. Вона завжди подумки супроводжує своїх дітей у їхніх далеких життєвих мандрах, її материнська ласка зігріває нас усюди.
Жінці на роду написано - бути матір'ю, сповідувати материнство, продовжувати свій рід і родовід. Це найвище призначення життя. Заради цього і варто жити на землі, долаючи всі труднощі та негаразди.

2-й ведучий.
Із чого ж починається це ласкаве і магічне слово «мама»?
З народження людини, з першого слова. Отже, з початку життя. З отих миттєвостей, коли ми починаємо розуміти, що навколо нас - люди, і найрідніша, наймиліша серед них - мама.

1-й ведучий.
Поняття про щастя, добро й ласку нерозривно пов'язані у нас з образом найдорожчої людини - мами, матінки, матусі, матері. А мамина колискова звучить найніжнішою музикою й тоді, коли посрібляться наші скроні.

1-й учень.
Спи, мій малесенький, спи, мій синок,
Я розкажу тобі безліч казок!
Нащо ти віченьки знову розкрив?!
Спи, моя пташко, то вітер завив.
Спи ж, мій малесенький, годі гулять...
Зайчики білі давно уже сплять.
О. Олесь

2-й учень.
Спи, моя дитино золота,
Спи, моя тривого кароока.
В теплих снах ідуть в поля жита,
І зоря над ними йде висока.
Спи, моя дитино, на порі.
Пісні сплять і сонна яворина...
Так як небо в нашому Дніпрі,
Так в тобі не спить хай Україна.
М. Вінграновський

2-й ведучий.
Сьогодні на нашому святі присутні наймолодші члени нашої шкільної сім'ї - першокласники. Вони теж готувалися до свята. І почнемо ми саме з них, бо в народі кажуть: «Вустами дитини говорить істина». А малюки - відвертий і щирих народ. Якби ми запитали їхню думку про те, чия мама найкраща, то вони б одностайно відповіли - моя!
(Виходять першокласники і читають невеличкі віршики про маму).

1- й учень.
Сміється сонечко вгорі
І промінцем голубить.
Матуся - сонце дітворі,
Вона їх ніжно любить.

2- й учень.
Матусю, сонечко моє!
Така хороша, звична,
В моєму серці завжди є
І будеш в ньому вічно!

3- й учень.
Матусю, квіточко моя,
Ласкава, добра дуже.
Від доброти твоєї я,
Вже котрий раз одужав!

4- й учень.
Матусю, зірочко ясна!
Ти гарна, як царівна!
Така красива, як весна,
І як весна чарівна!

5- й учень.
Найкращу маму на весь світ
Зі святом я вітаю,
Матусі довгих-довгих літ
І щастя я бажаю!

6- й учень.
А я - здоров'я, сили теж
Їй хочу побажати.
Люблю я момочку без меж,
А в мами нині свято!

7- й учень.
Бажаю миру і пісень,
І щастячка дзвінкого.
Бажаю мамі кожен день
Я сонечка ясного.

8- й учень.
Матусі хочу побажать
Удач на кожнім кроці.
Учитись буду я на «12»
І слухать на уроці.

9- й учень.
А я бажаю мамам всім
Ніколи не старіти.
Не перейматися нічим
І сонечку радіти!

1- й ведучий.
Скільки легенд на світі про вірне материнське серце! Послухайте одну з них: коли Мати Божа втікала від Ірода, то опинилася в пустелі. Випрала сорочку Ісусикові, а повісити аби висохла ніде. Аж бачить - кущик терену неподалік. Повісила Пречиста Діва сорочечку, висохла вона. «За твою любов до людей квітнути тобі пишним цвітом», - сказала Мати. Відтоді милує наше око запашний терновий цвіт.
(Звучить мелодія пісні «Два кольори» ).

2- й ведучий.
А я хочу розповісти вам про один звичай. До святкового одягу українців належить вишита сорочка. На щастя, на здоров'я, на довгий вік дарували вишиту сорочку. Дарували не будь-кому, а близьким рідним людям: дитині, братові, чоловікові, нареченому. Коли син вирушав у далекі мандри, то просив свою неньку вишити сорочку. Вишиванка нагадувала йому про рідну домівку, теплі мамині руки, захищала і оберігала від лиха.

1-й ведучий.
Перші сорочки називали «льолями». Ходила дитина в ній до 9-річного віку. Льолю не вишивали. Її не можна було підперезувати, щоб дитині не боліло всередині. І льоля ніколи не мала комірця, щоб вільна дорога слалася дитині.
А от першу вишиту сорочку одягали на дитину в 9 років. Вона могла бути з комірцем або без нього. Вишивали її різними узорами. Але обов'язково перед тим, як дитина вперше одягне її, одягали ту сорочку на збитий із двох кілків хрест: щоб не могло до сорочки, до ниток зло пристати, щоб лихо не чіплялося до дитини.
(Звучить пісня Н. Май «Мамина сорочка» у виконанні учениць).

Бібліотекар.
Мама... Коротке слово, але скільки любові, ніжності, доброти, наснаги і самопожертви містить воно. Слово «мама» росте разом із нами як тихо ростуть дерева, сходить сонце, розцвітає квітка, як пестить дитину рідна мамина рука. І так само тихо воно приходить на уста - промінцем маминої усмішки і ласкавістю її очей, листочком вишні та світлинкою сонця, пелюсткою квітки і радістю веселки.

1-й учень.
Мати наша, мати, як голубка сива,
Крильцями любові усіх нас прикрила.
Мати наша, мати, як сонечко ясне.
Цілий день нам світить і внічку не гасне.
Мати наша мати, як сонечко з неба,
Вдень і внічку знає, чого дітям треба.
М. Підгірянка
(Звучить пісня «Сива ластівка» у виконанні Н. Матвієнко).

Бібліотекар.
Це урочисте й радісне свято ми можемо назвати Святом жінки-робітниці. Тільки замисліться на хвилину, скільки всякої роботи виконує мама за день своїми вмілими руками.

2-й учень.
Мамині руки
Мамині руки - щедрі, робочі,
Втоми не знають з ранку до ночі.
Вранці, коли ще усі спочивають,
Сонце, напевно, вони підіймають.
Мамині руки - ніжні і милі -
Воду з криниці раненько носили.
Діти плескались, діти вмивались.
Сонцю і матері щиро всміхались,
Їх теплотою щоранку зігріті,
Йдуть всі до школи усміхнені діти.
Мамині руки - добрі, ласкаві -
Всюди в пошані, всюди у славі.
Мамині руки все вміють робити,
Як же ці руки нам не любити!

3-й учень.
Як добре нам жити і знати,
І вірити, друзі, весь час,
Що кращого слова, як мати,
Немає у світі для нас.

Бібліотекар.
У всіх народів, у всі віки жінка- мати була берегинею, добрим ангелом домашнього вогнища. Її мудрість поважали в сім'ї, в и обіймах знаходили спокій дитячі серця. Саме до Дня матері, яке відзначається в другу неділю травня, учні написали листи-вітання своїм мамам.
(Учні зачитують свої листи-вітання).

Заключне слово бібліотекаря.
Минуть роки. Мов лелеки у вирій, полетите ви з теплого материнського гнізда. Та щасливої погожої днини збере вас, мов чайка чаєнят, матуся до рідної світлиці. І защебече, загомонить, заплаче материна пісня у ваших серцях.
Добрі, виховані й порядні діти - найкраща дяка за неньчині тривоги і непрохані сльози.
Любі діти! Говоріть своїм мамам ласкаві слова щодня й щогодини. І де б ви не були, куди б не закинула вас доля, нехай завжди зігріває вас материнська ласка, ніжність і тепло.
(Звучить пісня А. Горчинського «Росте черешня в мами на городі» ).