Вишнівецький замковий палац

Вітаємо на сайті Тернопільської обласної бібліотеки для дітей

   Вперше про замок у Вишнівці згадано у 1395 році, коли Вишнівець був власністю князя Корибута Ольгердича. Далі у грамоті від 9 липня 1463 року польського короля Владислава III Варненчика є запис, що після смерті власника Вишнівця князя Збаразького Василя Несвіцького(1411-1463) місто переходить до його сина Солтана Васильовича Несвіцького (н/в-1472), який вперше згаданий у цьому документі як Збаразький, власник Вишнівця.
   Далі замок перейшов у власність його брата Михайла Збаразького-Вишневецького (н/в- 1517). В 1640 році замок перебудував та укріпив Ярема Вишневецький (1612-1651). Замок зазнав руйнувань у другій половині XVII ст. Під час визвольної війни проти польського панування у 1648,1649, 1651 роках містечко та замок займало козацьке військо Богдана Хмельницького. Замок і фортифікаційні елементи були відновлені у 1705 році.
   В 1730 роках Михайло-Сарвацій Вишневецький (1680-1744) збудував палац, за проектом архітектора Я. Бланже. На прикінці XVII ст. палац було реконструйовано. В той час був закладений великий парк. Парк був наповнений скульптурами, стояли дві альтанки. Одну з альтанок називали "Альтанкою Мнішиківни" - за переказами, саме тут відбулося побачення Марини Мнішек і Дмитра Самозванця. Вздовж південного фасаду палацу був розбитий великий квітник. В парку збереглася старовинна кам’яна лава, на якій, за легендою, малював у 1846 чи 1848 р. Тарас Шевченко.
   В 1939 році, після більшовичької окупапції, скульптури та альтанки зникли з парку.
У 1744 році після сметрі останнього з роду Вишневецьких — Михайла-Сервація, містечко перейшло у власність князів Мнішеків. У 1793 році Вишнівець внаслідок поділу Речі Посполитої переходить у володіння Російської імперії. У 1852 році — містечко стає власністю княгині Абамелек, у 1857 році - В. Плятера, а 1876 році власником замку став генерала І. де Толл.
   В 1848 році в замку побував Оноре де Бальзак. Під час Першої світової війни палац було частково зруйнований і пошкоджений. Відбудували його у 20 роках XX століття. Відбудовою керував архітектор Владислав Городецький. В 1925 році в головному корпусі палацу відкрито музей. В 1940 році усі історичні і мистецькі цінності та коштовності були вивезені до Москви. А в березні 1941 року забрали все, що залишилося, меблі, та бібліотеку. Навесні 1944 року, під час бойових дій палац зазнав значних руйнувань. В 1949 році, замок «чомусь» загорівся, після чого пропала вся внутрішня оздоба, та зеркальні стіни. У 1950-х Вишнівецький палац відремонтували, однак не реставрували. Далі в замку розмістилося ПТУ. Реставрація та відновлення палацу почалося в 2005 році, коли палац відвідав президент України В. Ющенко.

   В архітектурі Вишнівецького палацу поєднані стилі пізнього бароко й класицизму. Його видовжений у плані двоярусний корпус закінчується флангами, які вищі на один ярус. Будова нагадує симетричну П-подібну композицію. Центральна частина фасаду з парадним входом оздоблена ризалітом з ліпкою. На тильному фасаді поміж ризалитами розміщені аркові галереї. Ценральний вхід в замок проходить через величну античну браму. Боковий вхід пролягає через інші ворота з північної сторони. До воріт прилягають два великі флігелі, які замикають палацовий комплекс.
   Внутрішня структура палацу була симетрична, з вестибюлем та пишними сходами. Зали у партері, поєднані арковими переходами, становили дзеркальну галерею з великою колекцією предметів мистецтва. Колекція Виншівецького замку входила до найкращих колекцій у приватних резиденціях Речі Посполитої XVIII ст.