Хрещення Господнє

Вітаємо на сайті Тернопільської обласної бібліотеки для дітей

   Із Хрещенням Господнім пов'язують хрещення на Йордані Христа. Коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення в річці Йордан. Вийшов на берег, а з небес почувся голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва — Богоявлення. Православні та греко-католики вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже в цей день, за християнським вченням, з'явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець — в голосі, Син Божий — у плоті, Дух Святий — у вигляді голуба.
   Вважається, що на Водохреща, з опівночі до опівночі, вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року, лікуючи тілесні й духовні хвороби.
   В цей день у всіх містах і селах, де є церкви, святять воду. Віддавна в народі освячену на Водохреще воду вважають своєрідним спасінням від багатьох недуг. Її дають пити тяжкохворим, нею освячують храми, домівки і тварин. Залишається загадкою той факт, що вода з Водохреща не псується, не має запаху і може зберігатися протягом року. Дехто схильний вважати, що цьому сприяє срібло від хреста, який священик занурює в воду під час обряду. Проте ця думка є помилковою, оскільки не завжди у воду занурюють срібний хрест, а використовують дерев'яний чи з будь-якого металу, а вода все одно роками не псується.
   До Водохреща жінки намагалися не полоскати у воді білизни, бо «там чорти сидять і можуть вчепитися». Натомість дівчата у посвячену воду клали калину чи коралі і вмивалися, аби щоки були рум'яними. Загалом до Водохрещ протягом всіх свят жінки не ходили по воду, це мали робити лише чоловіки.
   Напередодні Водохрещі святкується «Голодна кутя», або другий Святий Вечір. Увесь цей день віруючі люди нічого не їдять — постять. Сідають вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря. На вечерю подають пісні страви — смажену рибу, вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутю та узвар. Після вечері всі кладуть свої ложки в одну миску, а зверху — хлібину, «щоб хліб родився».
   На другий день зранку ходять до церкви святити воду. Цією свяченою водою починається трапеза, нею ж кожний господар кропить усіх членів сім'ї, хату, інші будівлі, криниці.
   За давньою традицією, церемонія освячення води відбувалася просто неба, на берегах річок, струмків, озер. Ще напередодні Йордана, з льоду вирубували великий хрест («йордан») і ставили його поруч з ополонкою. Скульптурне зображення хреста встановлювали вертикально і нерідко обливали буряковим квасом, від чого воно набирало червоного кольору. Було прийнято також прикрашати хрест барвінком і гілками сосни.
   У день водосвяття в селах і містах влаштовуються багатолюдні хресні ходи до річки. Крім ікон і церковних хорогв учасники цих процесій несуть запалені «трійці» — три свічки, перевиті зіллям волошок, чебрецю та інших квіток. Акт водосвяття в багатьох місцевостях супроводжується стріляниною з рушниць порожніми набоями. Одночасно у небо випускають голубів, попередньо прикрашаючи їх стрічками з кольорового паперу.
   Після Водохреща розпочинався новий весільний сезон, який тривав до Великого посту. Це був час веселощів і дозвілля. Молодь збиралась на вечорниці, сім'ї влаштовували складчини та ходили один до одного в гості з метою наблизити весну.
   Традиційно на Водохреща діти та молодь збиралися на ігри та забави. Найпопулярнішими розвагами були катання з гір на санчатах, ковзання по льодових доріжках, гра в сніжки. Ці зимові розваги створювали атмосферу масового гуляння. Влаштовували на Водохреща і кулачні бої між представниками сусідніх сіл або різних кутків одного. Кулачні бійці дотримувалися певних правил. Спочатку «чубарилися» діти, після них показували свою силу, відвагу й спритність парубки, і лише потім вливались у боротьбу дорослі чоловіки. Неписані правила боїв забороняли бити лежачого, нападати з-за спини. Ті, що виходили з гри, сідали на лід або відбігали убік. Переможницею вважалася та сторона, якій вдалося витіснити суперників з поля бою чи примусити їх до втечі. Часто метою таких змагань було розігрування «ордена» — хреста з льоду. Чий гурт перемагав, тому й залишався йорданський хрест.
   За давньою традицією на Водохреща влаштовували катання на святково прикрашених конях. Цей обряд зазвичай виконували нещодавно побрані молодята та заручені пари. Також у цей день годилося вперше об'їжджати молодих коней та запрягати бичків. На Полтавщині господарі виводили на вулицю молодих лошат та волів, щоб залучити їх до майбутньої праці. В окремих регіонах України, особливо в місцях запорозьких вольностей, організовували перегони на конях.