Є. П. Гуцало

Вітаємо на сайті Тернопільської обласної бібліотеки для дітей

Євген Пилипович Гуцало – дивовижний, загадковий, майже нерозкритий критиками письменник. Він – один з найбагатших кількісно і найрізноманітніших жанрово в сучасній українській літературі. Є в нього більше двохсот оповідань, два десятки повістей, два романи, три поетичні збірки, книжки для дітей, публіцистика.
Народився 14 січня 1937 року в селі Старий Животів (нині с. Новоживотів) Іллінецького району Вінницької області в сім’ї вчителів. Ще в школі почав писати оповідання, вірші і надсилав їх у редакції видавництв, журнали та газети. Але відповіді були негативними, тодішні дитячі журнали та газети не вмістили жодного написаного ним рядка.
   Після закінчення середньої школи вступав до Київського університету на факультет журнілістики, але не пройшов конкурсу. Вперто бажаючи стати журналістом і письменником, через рік вступив у Ніжині до педагогічного інституту ім. М. Гоголя. В 1959 році Є.Гуцало закінчив інститут. Працював у редакціях газет Вінниччини, Львівщини та Чернігівщини. З 1961 року почав працювати в "Літературній Україні", потім у видавництві "Радянський письменник".
Перша збірка оповідань "Люди серед людей" побачила світ у 1962 році і одразу ж звернула на себе увагу свіжою емоційністю та відтворенням розмаїтих живих характерів.
   Наступні збірки – "Яблуко з осіннього саду" (1964), "Хустина шовку земного" (1966), "Запах кропу" (1969) – переконали читачів, що Є. Гуцало – самобутній новеліст.
У 70-х роках виходять книги новел "Серпень, спалах любові" (1970), "Весна високосного року" (1973), "Орлами орано" (1977), "Полювання з гончим псом" (1980).
Про повісті "Сільські вчителі" та "Шкільний хліб" (1981) письменник зазначав, що ці твори він написав про своє село, про своїх батьків – учителів, про післявоєнну вбогість їхнього життя.
Повісті було перекладено російською, білоруською, німецькою, румунською, чеською мовами. В Україні їх було видано через п’ятнадцять років після написання.
Є. Гуцало автор поетичних книг "Письмо землі" (1981), "Час і простір" (1983), "Живемо на зорі" (1984). Написаний ним у 1981 році роман "Позичений чоловік" був удостоєний у 1955 році премії Антоновичів.
Від початку своєї творчості Є.Гуцало залюбки писав про дітей, про світ дитинства. Збірка оповідань "У лелечему селі" вийшла у видавництві "Веселка" 1969 року і стала однією з кращих у сучасній українській літературі про дітей. Світ дитинства цих оповідань особливий. А ще ж дивовижний світ городини, квітів, річки, гаю, поля, звірини й птаства, в якому живе сільська дитина, – все це побачено й зображено тонким поетичним зором ніжною душею письменника. Серед улюблених Гуцалових персонажів – підліток або дитина з незвичайною, поетичною душею.
   Дітям написано книги новел "Олень Август" (1965), "Пролетіли коні" (1966), "З горіха зерня" (1967), "У лелечему селі" (1969), "Дениско" (1973), "За обручем" (1976), "Зелене листячко з вирію" (1977), "Саййора" (1980), "Жовтий гостинець" (1981) та ін.
За повість "Саййора" та збірку оповідань "Пролетіли коні" Євген Гуцало у 1985 році удостоєний високого звання лауреата Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка. Є. Гуцало писав завжди, він жив у слові й словом себе виявляв у світі. Смерть письменника була жорстоко – несподіваною. Він пішов із життя у 58 років 25 липня 1995 року. Збірка оповідань "Діти Чорнобиля" з’явилась у 1995 році після смерті письменника.