Архів документів / Письменники-ювіляри / Письменники-ювіляри 2016 / Г. Флобер
.jpg)
Гюстав Флобер — французький письменник. Автор романів «Мадам Боварі» (1856) та «Саламбо» (1862). Флобер вплинув на всю літературу, привівши за собою до неї низку талановитих авторів, одним з яких був Гі де Мопассан.
Флобер народився 12 грудня 1821 р. у Руані, в регіоні Франції, що у Верхній Нормандії. Він був другим сином хірурга Ахіла-Клеофа Флобера (1784–1846) та Анни-Жюстіни Кароліни (1793–1872). Флобер розпочав творити у дуже ранньому віці, близько 8 років, як стверджують деякі джерела. Він навчався у своєму рідному місті, доки не залишив його для того, щоб вивчати право у Парижі.
В Парижі Флобер поставився до навчання байдуже. Йому дуже не сподобалось місто. У нього з'явилось декілька знайомих, серед яких був і Віктор Гюго. Наприкінці 1840 року Флобер мандрував Піренеями та Корсикою. У 1846 році, після нападу епілепсії, він залишив навчання.
Особисте життя
Залишивши Париж, Флобер повертається до Круасе і живе там із матір'ю. Ії маленький будиночок на березі Сени став його прихистком на решту життя. Флобер так і не одружився. Він мав романтичні стосунки із поетесою Луїзою Коле (збереглося їх листування). Та розрив стосунків із нею змусив Флобера назавжди втратити потяг до романтики і шукати платонічного спілкування.
У 1846 Флобер подорожував Британією у компанії Максима дю Кана, що залишався справжнім другом все життя письменника. У 1846-1850 він здійснив довгу подорож до країн Середнього Сходу, а також відвідав Грецію та Єгипет. (У Бейруті Флобер захворів на сифіліс). У 1850 році письменник провів 5 тижнів у Константинополі, і після цього усамітнився у Круасе, лише зрідка навідуючись до Парижу та Лондона, де жила його коханка. Хоча 1858 року він відвідав Карфаген, аби продовжити дослідження Сходу задля «Саламбо».
Флобер був невтомним трудівником і часто жалівся у листах до своїх друзів на те, яка напружена у нього робота. Він був дуже близький із племінницею Каролін Комманвіл та вів дружнє листування із Жорж Санд. Зрідка відвідував паризьких знайомих, серед яких були Еміль Золя, Альфонс Доде, Іван Тургенєв, брати Едмонд та Жуль де Гонкур.
1870-ті роки були дуже складними. Солдати пруської армії окупували його будиночок під час війни 1870 та у 1872. Згодом померла його мати. Флобер мав серйозні фінансові проблеми. Крім того, більшість свого життя він страждав від венеричних хвороб. Його здоров'я значно погіршилось. 1880 у віці 58 років Флобер помер від удару. Письменника поховали у сімейному склепінні на кладовищі у Руані. Пам'ятник великому письменникові був урочисто відкритий у музеї Руана 1890 року.
Кар'єра письменника
У вересні 1849 р., Флобер закінчив першу версію роману «Спокуса Святого Антонія». Він читав роман вголос Льюісу Боілу та Максиму де Кампу впродовж чотирьох днів, не дозволяючи їм переривати читання чи висловлювати свої думки, зауваження, тощо. Наприкінці читання друзі порадили письменникові спалити рукопис у вогнищі і запропонували йому зосередитись на картинах повсякденного життя, а не на напівфантастичних постатях.
У 1850 році, повернувшись із Єгипту, Флобер почав працювати над «Мадам Боварі»..jpg)
Роман, написаний за 5 років, був виданий кількома випусками у «Рев'ю де Парі» 1856 року. Уряд жорстко розкритикував і письменника, і видавця, звинувачуючи їх у аморальності. Звинувачення лунали ще більше року, проте і Флобер, і видавець врешті були виправдані. Коли ж «Мадам Боварі» було видано книгою, читач її зустрів на подив дуже тепло.
У 1858 Флобер здійснив подорож до Карфагену, щоб зібрати достатньо матеріалів для наступного роману «Саламбо». Роман був закінчений у 1862 році після 4 років роботи. Наступна робота «Виховання почуттів» — це спроба автора змалювати власне дитинство, що тривала 7 років. Зокрема, у романі описано європейські події 1848 року. Вона стала останнім романом письменника і була видана 1869 року.
Флобер написав драму «Претендент», щоправда, вона не мала успіху, та опублікував перероблену версію «Спокуси Святого Антонія» 1857 року. У В 1877 році Флобер публікує у журналах повісті «Просте серце», «Іродіада» та «Легенда про Святого Юліана Милостивого», написані у перервах між роботою над романом «Бувар та Пекюше», що залишився закінченим.
Блискучий стиліст, що багато років відшлішовував свою майстерність, Флобер дуже сильно вплинув на літературу в цілому, привів у літературу низку талановитих авторів, серед яких був і Гі де Мопассан.
Мадам Боварі
«Мадам Боварі» - це роман Гюстава Флобера про життя жінки лікаря, Емми Боварі, яка мала позашлюбний зв'язок і намагалсь жити поза межами свого статку аби уникнути заяложеності та нікчемності життя у провінції. Хоча основний сюжет твору досить простий, навіть архетиповий, справжня майстерність роману полягає в його деталях та прихованих стилях. Флобер був відомий як майстерний перфекціоніст щодо свого письма, та завжди стверджував, що його мета - це знайти «le mot juste» (фр. слушне слово).
Роман, який з'явився у часописі «La Revue de Paris» між 1 жовтнем та 15 груднем 1856 року, читачі зустріли звинуваченнями автора у непристойності твору. У січні 1857 року відбувся горезвісний суд, на якому автора було виправдано 7 лютого того ж року. Після цього роман став бестселером, коли його видали книжкою у травні 1857 р. Тепер твір вважається не тільки взірцем реалізму, але й одним із найвпливовіших творів, що коли-небудь були створені.
У 2007 році було проведено опитування щодо довершеності творів сучасних авторів, результати якого наведені у виданні «The Top Ten». Роман «Мадам Боварі» було визнано другим найвидатнішим після роману Льва Толстого «Анна Кареніна» твором сучасності.
Флобер народився 12 грудня 1821 р. у Руані, в регіоні Франції, що у Верхній Нормандії. Він був другим сином хірурга Ахіла-Клеофа Флобера (1784–1846) та Анни-Жюстіни Кароліни (1793–1872). Флобер розпочав творити у дуже ранньому віці, близько 8 років, як стверджують деякі джерела. Він навчався у своєму рідному місті, доки не залишив його для того, щоб вивчати право у Парижі.
В Парижі Флобер поставився до навчання байдуже. Йому дуже не сподобалось місто. У нього з'явилось декілька знайомих, серед яких був і Віктор Гюго. Наприкінці 1840 року Флобер мандрував Піренеями та Корсикою. У 1846 році, після нападу епілепсії, він залишив навчання.
Особисте життя
Залишивши Париж, Флобер повертається до Круасе і живе там із матір'ю. Ії маленький будиночок на березі Сени став його прихистком на решту життя. Флобер так і не одружився. Він мав романтичні стосунки із поетесою Луїзою Коле (збереглося їх листування). Та розрив стосунків із нею змусив Флобера назавжди втратити потяг до романтики і шукати платонічного спілкування.
У 1846 Флобер подорожував Британією у компанії Максима дю Кана, що залишався справжнім другом все життя письменника. У 1846-1850 він здійснив довгу подорож до країн Середнього Сходу, а також відвідав Грецію та Єгипет. (У Бейруті Флобер захворів на сифіліс). У 1850 році письменник провів 5 тижнів у Константинополі, і після цього усамітнився у Круасе, лише зрідка навідуючись до Парижу та Лондона, де жила його коханка. Хоча 1858 року він відвідав Карфаген, аби продовжити дослідження Сходу задля «Саламбо».
Флобер був невтомним трудівником і часто жалівся у листах до своїх друзів на те, яка напружена у нього робота. Він був дуже близький із племінницею Каролін Комманвіл та вів дружнє листування із Жорж Санд. Зрідка відвідував паризьких знайомих, серед яких були Еміль Золя, Альфонс Доде, Іван Тургенєв, брати Едмонд та Жуль де Гонкур.
1870-ті роки були дуже складними. Солдати пруської армії окупували його будиночок під час війни 1870 та у 1872. Згодом померла його мати. Флобер мав серйозні фінансові проблеми. Крім того, більшість свого життя він страждав від венеричних хвороб. Його здоров'я значно погіршилось. 1880 у віці 58 років Флобер помер від удару. Письменника поховали у сімейному склепінні на кладовищі у Руані. Пам'ятник великому письменникові був урочисто відкритий у музеї Руана 1890 року.
Кар'єра письменника
У вересні 1849 р., Флобер закінчив першу версію роману «Спокуса Святого Антонія». Він читав роман вголос Льюісу Боілу та Максиму де Кампу впродовж чотирьох днів, не дозволяючи їм переривати читання чи висловлювати свої думки, зауваження, тощо. Наприкінці читання друзі порадили письменникові спалити рукопис у вогнищі і запропонували йому зосередитись на картинах повсякденного життя, а не на напівфантастичних постатях.
У 1850 році, повернувшись із Єгипту, Флобер почав працювати над «Мадам Боварі».
Роман, написаний за 5 років, був виданий кількома випусками у «Рев'ю де Парі» 1856 року. Уряд жорстко розкритикував і письменника, і видавця, звинувачуючи їх у аморальності. Звинувачення лунали ще більше року, проте і Флобер, і видавець врешті були виправдані. Коли ж «Мадам Боварі» було видано книгою, читач її зустрів на подив дуже тепло.У 1858 Флобер здійснив подорож до Карфагену, щоб зібрати достатньо матеріалів для наступного роману «Саламбо». Роман був закінчений у 1862 році після 4 років роботи. Наступна робота «Виховання почуттів» — це спроба автора змалювати власне дитинство, що тривала 7 років. Зокрема, у романі описано європейські події 1848 року. Вона стала останнім романом письменника і була видана 1869 року.
Флобер написав драму «Претендент», щоправда, вона не мала успіху, та опублікував перероблену версію «Спокуси Святого Антонія» 1857 року. У В 1877 році Флобер публікує у журналах повісті «Просте серце», «Іродіада» та «Легенда про Святого Юліана Милостивого», написані у перервах між роботою над романом «Бувар та Пекюше», що залишився закінченим.
Блискучий стиліст, що багато років відшлішовував свою майстерність, Флобер дуже сильно вплинув на літературу в цілому, привів у літературу низку талановитих авторів, серед яких був і Гі де Мопассан.
Мадам Боварі
«Мадам Боварі» - це роман Гюстава Флобера про життя жінки лікаря, Емми Боварі, яка мала позашлюбний зв'язок і намагалсь жити поза межами свого статку аби уникнути заяложеності та нікчемності життя у провінції. Хоча основний сюжет твору досить простий, навіть архетиповий, справжня майстерність роману полягає в його деталях та прихованих стилях. Флобер був відомий як майстерний перфекціоніст щодо свого письма, та завжди стверджував, що його мета - це знайти «le mot juste» (фр. слушне слово).
Роман, який з'явився у часописі «La Revue de Paris» між 1 жовтнем та 15 груднем 1856 року, читачі зустріли звинуваченнями автора у непристойності твору. У січні 1857 року відбувся горезвісний суд, на якому автора було виправдано 7 лютого того ж року. Після цього роман став бестселером, коли його видали книжкою у травні 1857 р. Тепер твір вважається не тільки взірцем реалізму, але й одним із найвпливовіших творів, що коли-небудь були створені.
У 2007 році було проведено опитування щодо довершеності творів сучасних авторів, результати якого наведені у виданні «The Top Ten». Роман «Мадам Боварі» було визнано другим найвидатнішим після роману Льва Толстого «Анна Кареніна» твором сучасності.
