Головна сторінка Карта сайту Бібліотекар Написати листа
Запрошуємо усіх бажаючих відвідати "Kinect - майданчик" для інтерактивних розваг. Чекаємо Вас: неділя з 14:00 до 16:00, понеділок, четвер, п\'ятниця з 15:00 до 17:00 год.
Письменники-ювіляри 2014 » В. Скотт


      Вальтер Скотт (15 серпня 1771 — 21 вересня 1832) — англійський та шотландський поет, письменник, біограф і романіст.
    Найбільше працював у жанрі історичного роману. У своїх творах зумів створити надзвичайно реалістичні образи історичної дійсності.
      Мав великий вплив на європейський романтизм. Започаткував поетичний роман, створив взірець сучасного історичного роману (Веверлі, Айвенґо).
    Народився в Единбурзі в сім'ї адвоката Вальтера Скотта (1729—1799), його мати, Ганна Резерфорд (1739-1819), була дочкою професора медицини Единбурзького університету. У сім'ї з 12 дітей, вижило шестеро, Вальтер був 9-м. У ранньому віці перехворів дитячим паралічем, що призвело до атрофії м'язів правої ноги і довічної кульгавості. Незважаючи на фізичну ваду, вже у ранньому віці він приголомшував оточуючих жвавим розумом і феноменальною пам'яттю.
     Дитинство Скотта тісно пов'язане із шотландськими кордонами, де він проводив час на фермі свого діда в Сендіноу, а також у будинку свого дядька біля Келсо. У коледжі Скотт захопився альпінізмом, загартувався фізично, і здобув популярність серед однолітків як відмінний оповідач. Він багато читав, у тому числі античних авторів, захоплювався романами і поезією, особливо виділяв традиційні балади і оповіді Шотландії.
     У 1786 році Вальтер Скотт поступив на навчання до контори батька, а з 1789 по 1792 роки вивчав право, готуючись стати адвокатом. Разом зі своїми друзями організував в коледжі «Поетичне товариство», вивчав німецьку мову і знайомився з творчістю німецьких поетів. У перші роки самостійної адвокатської практики Вальтер Скотт їздив по країні, принагідно збираючи народні легенди і балади про шотландських героїв минулого. Він захопився перекладами німецької поезії, анонімно опублікував свої переклади балади Бюргера «Ленора».
    У 1791 році він познайомився зі своїм першим коханням — Вільяміною Белшес, дочкою единбурзького адвоката. Скотт п'ять років намагався добитися взаємності Вільяміни, проте дівчина зважила на Вільяма Форбса, сина заможного банкіра, за якого і вийшла заміж 1796 року. Нерозділене кохання стало для юнака сильним ударом: частинки образу Вільяміни потім неодноразово виявлялися в героїнях романів письменника.

Творчість


      Романи Скотта поділяються на дві основні групи. Перша присвячена недалекому минулому Шотландії, періоду громадянської війни: від пуританської революції XVI ст. до розгрому гірських кланів в середині XVIII, — а частково і пізнішому часу «Веверлі», «Гай Маннерінг» (1815), «Едінбурзька в'язниця» (1818), «Шотландські пуритани» (1816), «Ламермурська наречена» (1819), «Роб Рой» (1817), «Монастир» (1820), «Абат» (1820), «Води св. Ронана» (1823), «Антиквар» (1816) тощо.
      У цих романах Скотт розгортає незвичайно багатий і реалістичний типаж. Це ціла галерея шотландських найрізноманітніших соціальних шарів, але переважно типів дрібної буржуазії, селянства і декласованої бідноти. Персонажі Скотта виразно конкретні, розмовляють соковитою і живою народною мовою. Вони складають тло, яке можна порівняти лише з «фальстафівським тлом» Шекспіра. На цьому фоні чимало яскраво комедійного, але поряд із комічними фігурами багато плебейських персонажів художньо рівноправних із героями з вищих верств. У деяких романах — вони головні герої, в «Единбурзькій в'язниці» героїня — дочка дрібного селянина-орендатора. Скотт в порівнянні з «сентиментальною» літературою XVIII століття, робить наступний крок на шляху демократизації роману і в той же час дає живіші образи. Але частіше все ж головні герої — це молоді люди з вищого світу, умовно ідеалізовані, позбавлені життєвості.
     
    Друга основна група романів Скотта присвячена минулому Англії і континентальних країн, переважно середнім вікам і XVI ст «Айвенго» (1819), «Квентін Дорвард» (1823), «Кенілворт», (1821), «Ганна Геєрштейнська» (1829) тощо. Саме тут Скотт особливо розгортає своє виняткове чуття минулих епох, що змусило Огюста Террі назвати його «найвидатнішим майстром історичної дивінації усіх часів». Історизм Скотта, перш за все зовнішній історизм, відтворення атмосфери і колориту епохи. Цією властивістю, яка ґрунтувалася на солідних знаннях, Скотт особливо приголомшував своїх сучасників, не звиклих ні до чого подібного. Дана ним картина «класичного» середньовіччя («Айвенго», 1819) наразі сильно застаріла. Але такої картини, одночасно ретельно правдоподібної і що розкриває таку несхожу на сучасність дійсність, в літературі ще не було. Це було справжнім відкриттям нового світу.




Архітектурний монумент на честь Вальтера Скотта, Единбург, неоготика.

       Історизм Скотта не обмежується цією зовнішньою, плотською стороною. Кожен його роман заснований на певній концепції історичного процесу. Так «Квентін Дорвард» дає не лише яскравий художній образ Людовика XI і його оточення, але розкриває його політику як етап в боротьбі буржуазії з феодалізмом. Концепція «Айвенго», де центральним фактом для Англії кінця XII століття висунута національна боротьба саксів з норманами, виявилася незвичайно плідною для науки історії, — вона була поштовхом для відомого французького історика Огюста Террі. Оцінюючи Скотта, треба пам'ятати, що його романи взагалі передували роботам багатьох істориків того часу.
        1830 року він зазнає першого апоплексичного удару, який паралізував його праву руку. А в 1832 році, не витримавши четвертого удару, Вальтер Скотт помер.








odb.te.ua © 2004-2018
розробка: vlasne.info


Будь-яку інформацію Ви
зможете знайти за допомогою
Карти сайту
 

  Хороші казки для хороших малят

Ви можете залишити свої побажання
та зауваження у нашій
Приймальні бібліотекаря