П. П. Засенко

Вітаємо на сайті Тернопільської обласної бібліотеки для дітей

Засенко Петро Петрович народився 22 травня 1936 р. в с. Любарцях на Київщині. Закінчив Київський університет ім. Т.Г. Шевченка. Працює завідувачем відділу в журналі "Київ". Автор збірок: "Зірниця", "На ярмарку вітрів", "Князівство трав", "Косовиця"; нарису "Троянди Паміру". Окремі твори перекладено російською, білоруською, литовською, казахською, грузинською, румунською, польською, болгарською, монгольською мовами. У перекладах Петра Засенка окремими виданнями вийшли книги: Якуб Колас "Савось-бешкетник" (з білоруської); Г. Вієру "Лічилочки" та "Мамина пісня" (з румунської); М. Агзам "Кишеня горіхів" (з узбецької); Г. Акопян "Пісні відваги й любові" ( з вірменської разом із В. Кочевським); Р. Гамзатов "Родинне вогнище", "Земле моя" (з аварської, разом із Д. Павличком); З. Гамсахурдіа "Твою молитву прийме Бог..." (з грузинської разом із П. Осадчуком). Лауреат премій імені А. Малишка, імені П. Тичини та Фонду Т.Г.Шевченка.

ВІРШІ ПЕТРА ЗАСЕНКА

ПІСНЯ МОЄЇ МАТЕРІ

Твоя, мамо, пісня помагає від лиха,
Від недужі злої
І злої людини.
Почую - і в серці моїм відлига
Вже топить смутку важкі льодини.

Співаєш - раюю,
Мовиш- знамените-
Все високо й добре, немов з "Одіссеї".
Вина пісенного доста налито
В посудину чисту душі твоєї.

Слова, наче яблука -
Стиглі і круглі,
Звисока падають, котяться лунко.
Я знов випиваю пісенні кухлі
І, наче слабий, воскресаю в рятунку.

ПІСЛЯ ДОЩУ

Дощ одшумів, і спориші понурі
Принишкли - настрахалися грози.
Кущі жоржин мокрісінькі, мов кури,
Обтрушуються стиха від роси.

В очеретах збира свої пожитки
Намокла чапля і гніздо шука...
Цей світ промок до рубчика, до нитки,
До павутинки в прихистку листка.

У тишу тиша тоне. Та одначе
Не настає у світі спокій, лад -
Качатко кряче,
Голос його плаче
У вечоровім присмерку левад...