Головна сторінка Карта сайту Бібліотекар Написати листа
Запрошуємо усіх бажаючих відвідати "Kinect - майданчик" для інтерактивних розваг. Чекаємо Вас: неділя з 14:00 до 16:00, понеділок, четвер, п\'ятниця з 15:00 до 17:00 год.
Письменники-ювіляри 2014 » Я. Корчак
 

   Небагато було на землі таких сподвижників культури, ім'я яких стало б символом, а життя легендою. Януш Корчак належить саме до них. Він був письменником, лікарем, вченим, вихователем, і в усі сфери своєї діяльності вносив щось дуже своє - щось піднесено казкове і водночас відчутно реальне.
    Талант видатного педагога органічно поєднався в ньому з талантом майстра слова. Сьогодні ім'я Я. Корчака відоме в усьому світі як символ самовідданого служіння дітям, їхньому щасливому майбутньому, а отже - майбутньому людства.
   Справжнє ім'я Я. Корчака - Генрік Гольдшміт. Народився він у 1878 році у Варшаві в сім'ї адвоката. Родина була інтелігентна і забезпечена. Проте коли Генрікові виповнилося одинадцять років, помер батько, і родина швидко збідніла. Хлопцеві довелося самому заробляти репетиторством на прожиток і подальше навчання.
    Авторський дебют майбутнього письменника відбувся в 1898 році, коли двадцятирічний студент медичного факультету університету подав на оголошений журналом „Варшавський кур'єр" літературний конкурс свою драму „Куди?", підписавши її псевдонімом Януш Корчак, узятим із книги Ю. І. Крашевського „Історія про Януша Корчака та прекрасну Мечнуківну", і дістав перше літературне визнання - почесну нагороду конкурсу. Це було несподіванкою для автора-початківця, що вибрав для себе професію медика, хоча й співробітничав із журналами „Колючки", „Педагогічні погляди" та ін.
    У цей час Генрік, як тільки може, допомагає родинам бідняків: не беручи ніякої плати, лікує дітей, навчає їх читати й писати. Прагнення докласти свої сили для суспільного добра не залишило юнака, і він з власної ініціативи самовіддано, з повною віддачею всіх своїх сил і почуттів почав навчати грамоті дітей варшавських околиць, сміливо з'являючись у таких нетрях, куди з настанням темряви боялися навідуватися навіть поліцейські. Дітям підвалів і халуп він не тільки давав звичайні уроки грамоти, але й пояснював, хто, як і з чого живе.
   Майже весь свій час, якого було не так уже й багато, адже він учиться, співробітничає з кількома журналами, заробляє на прожиток усієї родини, Генрік проводить серед жителів Повісля - найбіднішого кварталу Варшави. Свою першу повість „Діти вулиці" він присвячує проблемі становища дітей суспільних низів, зображенню їхнього тяжкого життя, несправедливості і горя, з якими вони стикаються на кожному кроці.
    Закінчивши університет у 1903 році, Я. Корчак працює дитячим лікарем на громадських засадах - у бібліотеці Благодійного товариства, а також продовжує літературну діяльність: щотижня пише по фейлетону в журнал „Колючки", робить для журналу „Голос" огляд преси в рубриці „На горизонтах". У цьому ж журналі 1904 року з'являється перший уривок повісті Я. Корчака „Дитя салону". Повість вийшла у світ 1906 року окремим виданням, мала величезний успіх у читачів і привернула до себе увагу критики. У ній зображено життя різних суспільних верств капіталістичного міста, читачів захоплює її гостро викривальний характер. Письменник не лише критикує сучасне йому суспільство, а й розвінчує поняття відносних цінностей, намагається розкрити перед читачем незмінну вартість життя, закликає в цій книзі до пошуку справжніх життєвих ідеалів.
   Під час російсько-японської війни, коли Я. Корчак був мобілізований до російського війська і працював лікарем у госпіталі в Манчжурії, виходить у світ книга „Билиці-небилиці", в якій зібрані кільканадцять наймайстерніших його журнальних публікацій.
    Повернувшись з війни, Я. Корчак поглиблює свою медичну освіту за кордоном: у клініках Берліна, Парижа, Лондона. У ці роки Януш Корчак - лікар, письменник, педагог - остаточно визначає свій життєвий вибір: самовіддане служіння „малорослому народові" - дітям. У 1907-1908 роках улітку він працює вихователем у колоніях для дітей з бідних родин Варшави. У справі поліпшення становища дітей і привернення громадської уваги до цієї життєво гострої проблеми Я. Корчак покладає великі надії на педагогіку. Йому здається, що педагогіка може зробити більше у порівнянні з медициною. Тому він залишає свою діяльність лікаря і в тридцятирічному віці стає професіональним педагогом-вихователем варшавського дитячого будинку „Будинок сиріт".
   Упродовж багатьох років він буде незмінним директором будинку сиріт, вестиме радіопередачі, відомі всій Польщі як „Бесіди Старого лікаря", організує перший у світі дитячий журнал „Малий пшегланд", провадитиме велику громадську роботу на захист дітей та дитинства.
    У 1918 році Я. Корчак дістає можливість повернутися до Варшави. Ще не демобілізований з армії, працюючи в госпіталі, він знову береться до роботи у своєму „Будинку сиріт", а з 1919 року - і в організованому під Варшавою закладі для дітей польських робітників „Наш дім". Того ж 1919 року він співпрацює в педагогічному журналі „Спеціальна школа", а також читає лекції в Інституті спеціальної педагогіки.
   У 1920-1921 pp. виходить друком книжка Я. Корчака „Як любити дітей", що складається з тісно пов'язаних чотирьох частин: „Дитина в сім'ї", „Інтернат", „Літні табори", „Дім сиріт". 
   Літературна й науково-педагогічна спадщина Я. Корчака - вагомий внесок у світову культуру. Весь творчий доробок Я. Корчака, зібраний і виданий до сьогодні, складає близько восьми томів літературних творів і науково - педагогічних праць. Найвідоміші з них видавалися багатьма мовами світу. Це такі, як повісті „Коли я знову стану маленьким", „Слава", „Банкрутство малого Джека", „Кайтусь-чарівник", „Літо в селі", „Щоденник", наукові праці „Як любити дітей", „Право дитини на пошану", „Жартівлива педагогіка" та багато інших. Найбільшу популярність і у дітей, і у дорослих різних країн набули його повісті-казки „Король Матіуш перший" та „Король Матіуш на безлюдному острові", які стоять на одній сходинці з творами класиків світової дитячої літератури - Дж. Свіфтом, Л. Керроллом, А. Ліндгрен.
Рішенням ЮНЕСКО 1978 рік на відзнаку століття з дня народження Старого лікаря (так у Польщі називали Я. Корчака, бо багато років слухали по радіо його бесіди) було оголошено роком Януша Корчака.
    Педагогічним кредо Януша Корчака було - любов до дітей, повага до особистості дитини, тендітне ставлення до її серця. Своєю основною педагогічною ідеєю він вважав пошук прихованих зв'язків між вихованням дітей і нашим майбутнім, між дитинством і зрілим віком. Він у прямому значенні застосовував діалектику в польській педагогіці й медицині, в чому запевняє суспільна направленість його діяльності. На це не завжди звертали увагу, і тому створювалися різноманітні міфи про Я. Корчака - національні, релігійні, ідеологічні, але всі вони проходили повз головне - до чого прагнув Я. Корчак, кого і як він хотів виховати. За його словами, він усе життя хотів виховати „добру людину", але ніхто не знав, що це означало.
    Ще у своїх ранніх творах Я. Корчак писав про те, що дорослі повинні любити своїх дітей і що всі діти, незалежно від того, в якій вони сім'ї народилися, потребують прихильності й любові батьків і вихователів.
    Я. Корчак вчив ніколи не нехтувати повсякденними дрібними справами, незначними зусиллями волі й розуму; вчив прощати. Він відмічав три стадії духовного розвитку: набуття віри, усвідомлення Батьківщини, виховання любові до людини і, на його думку, проходження цих трьох стадій кожною людиною - це є шлях до кращого суспільного ладу.
    Взаємозв'язок поваги і вимогливості - характерна риса педагогічних ідей Януша Корчака, який закликав поважати дітей, серйозно ставитися до їхніх справ і переживань. На його думку, якщо дитина не зустріне поваги й розуміння до своїх почуттів, то й сама в майбутньому замість душевного тепла, виявлятиме до людей байдужість і холодну безпристрасність.
   Педагогічні ідеї Януша Корчака й сьогодні є дуже актуальними. Його методи виховання, спрямовані на виховання повноцінної особистості, на виявлення й розвиток вроджених талантів дитини, на становлення дитини як повноцінної, соціально активної одиниці, мають застосовуватися і застосовуються сьогодні. І як же можна справді говорити про виховання без любові до дитини, без уважного й тендітного ставлення до неї, до її душі. Потрібно також відмітити ту увагу, яку Я. Корчак приділяв значенню колективу у вихованні, а також важливість самостійності дітей, яку їм допомагав виховувати колектив, але за умови самоуправління в цьому колективі.
    У Корчака, якого називали „Песталоцці з Варшави", була одна мета - любов дитини до рідної землі і до рідної мови, любов до села й праці. Педагогічні погляди польського гуманіста Я. Корчака цікавлять світову педагогічну громадськість насамперед своєрідністю підходу до періоду дитинства в процесі формування особистості, безкорисливості, гуманністю, визнанням за вихованцями рівноправності з дорослими.

Матеріал з книги:
Сисоєва С. Януш Корчак (1787-1942) / Світлана Сисоєва, Ірина Соколова Нариси з історії розвитку педагогічної думки : навч. посіб для студ. вищ. навч. закл. - К. : ЦУЛ, 2003. - Ч. ІІІ. ХХ століття в історії світової і вітчизняної педагогіки. - С. 183-190.





odb.te.ua © 2004-2018
розробка: vlasne.info


Будь-яку інформацію Ви
зможете знайти за допомогою
Карти сайту
 

  Хороші казки для хороших малят

Ви можете залишити свої побажання
та зауваження у нашій
Приймальні бібліотекаря