Головна сторінка Карта сайту Бібліотекар Написати листа
Запрошуємо усіх бажаючих відвідати "Kinect - майданчик" для інтерактивних розваг. Чекаємо Вас: неділя з 14:00 до 16:00, понеділок, четвер, п\'ятниця з 15:00 до 17:00 год.
Письменники-ювіляри 2014 » О. М. Островський
 

Олександр Миколайович Островський (31 березня (12 квітня) 1823 — 2 (14) червня 1886) — російський драматург та перекладач.
Народився у Москві. Предки його і по батьковій, і по материній лінії належали до православного духовенства. Батько священиком не став, а зробив успішну кар'єру чиновника, отримавши дворянський титул. Куди б не переїздила родина Островських, вона завжди опинялася в тому купецько-міщанському оточенні, яке потім з такою глибиною і сарказмом змальовував драматург.
  Ставши студентом юридичного факультету Московського університету, вразливий і темпераментний юнак невдовзі втрачає будь-яку цікавість до майбутнього фаху, а серйозно захоплюється театром. Тому вже з третього курсу залишає навчання: «Я з молодих літ кинув усе і весь віддався театру». Правда, років сім все ж довелося попрацювати в судах, що неабияк збагатило його і життєвими враженнями, і досвідом, давши реальне підґрунтя для багатьох п'єс.


Літературний доробок

   14 лютого 1847 року у тісному колі друзів прочитав Островський свій перший твір під скромною назвою «Картина сімейного щастя». «З цього дня я став вважати себе російським письменником і без сумнівів та вагань повірив у своє покликання», згадував Олександр Миколайович. Як правило, він писав свої п'єси за два-три місяці, а то й кілька тижнів, хоча були винятки: наприклад, над п'єсою «Свої люди — розрахуємося» драматург працював майже чотири роки.
    Вершиною драматургії Островського є «Гроза» — п'єса, що стала хрестоматійною завдяки високим художньо-образним якостям, глибиною і влучністю психологічних характеристик її персонажів. Микола Добролюбов у статті «Промінь світла в темному царстві» відзначав: «Гроза» — це, без сумніву, найрішучіший твір Островського; взаємні відносини самодурства і беззахисності доведені в ній до найтрагічніших наслідків… «. І водночас, зазначає критик, в „Грозі“ … є навіть щось освіжаюче й підбадьорююче. Це щось і є, на нашу думку, тло п'єси, яке виявляє хиткість і близький кінець самодурству. Потім сам характер Катерини, що змальований на цьому тлі, теж віє на нас новим життям, яке відкривається нам у самій її загибелі…» На думку Добролюбова, Катерина — це «крок вперед не лише в драматургічній діяльності Островського, а й в усій нашій літературі!»
 Модернізував національний російський театр, розвинувши традиції Фонвізіна та Грибоєдова. Збагатив різножанровістю національну драматургію: сатирична комедія, трагедія, соціально-психологічна драма, історична хроніка. Найвідоміші п'єси «Гроза», «Таланти і шанувальники», «Безприданниця», «Вовки та вівці», «Снігуронька».
 Перекладав драми Шекспіра, Квітки-Основ'яненка, Гольдоні, Сервантеса, Теренція та інших європейських класиків.

Островський та Україна


   «Гроза» міцно ввійшла в репертуар національних театрів. Зокрема, в Україні запам'яталася постановка цієї п'єси М.Крушельницьким у Харкові. Взагалі, п'єси Островського користувалися широкою популярністю на українській сцені. Гарячим пропагандистом його творчості був М. Садовський, який зіграв близько трьох десятків ролей із п'єс Островського. Його високо цінували Іван Франко і Панас Мирний, а для класика української драматургії Іван Карпенка-Карого творчість Островського була взірцем і школою.
    Сам Островський виявляв пильний інтерес до українського театру. Він, зокрема, переклав російською мовою комедію Г. Квітку-Основ'яненка «Щира любов». Також він допомагав літературній кар'єрі українського письменника Єгора Дріянського.
П'єси Островського з успіхом витримали іспит часом. Вони й нині не сходять зі сцени провідних театрів світу, багато з них екранізовано.
   




odb.te.ua © 2004-2018
розробка: vlasne.info


Будь-яку інформацію Ви
зможете знайти за допомогою
Карти сайту
 

  Хороші казки для хороших малят

Ви можете залишити свої побажання
та зауваження у нашій
Приймальні бібліотекаря