Мелетій Омелянович КІЧУРА народився 03.03.1938 року в с. Носів Підгаєцького району (нині Підгаєцька міська територіальна громада Тернопільського району) - правник, письменник, літературний критик, перекладач. Навчався в гімназії у Львові, на правн. факультетах університетів у містах Відень (Австрія) та Львів. 1908 як довірена особа письменника В. Стефаника сприяв його обранню до австрійського парламенту. Від 1910 - адвокат у місті Коломия (нині Івано-Франківська область); діяльний у громадських-культур, житті міста, виданні г. “Покутське слово”. Від серпня 1914 - в австрійській армії, воював на Галицькому фронті, потрапив у російський полон, вивезений до Сибіру. Від лютого 1918 - у м. Київ: завідувач канцелярією Української академії мистецтв, викладач німецької мови в художньому інституті. Належав до літературного об’єднання “Західна Україна”, від 1930 - редактор його журналу під однойменною назвою. Редактор альманаху “Руку братам” (1928). Автор збірки поезій “Без керми: Строфи” (1910), “Тетрі Раззаіі: Строфи” (“Минулі часи”; 1913), “На старті: Поезії” (1928), “Передодні: Поезії”, “Відблиски криці”, “Останні могікани: Політична сатира” (всі - 1930), літературознавець статей, рецензій, нарисів про українських письменників. Перекладав українською мовою твори Ш. Бодлера, Ю. Словацького, Ф. Шіллера й ін., німецькою мовою - поезії Лесі Українки, Т. Шевченка. 1933 Кічуру заарештували органи ДПУ, ув’язнили на 10 р. ВТТ. На початку 1938 справу переглянули, Кічуру засудили до розстрілу Реабілітований 1989 року.
