Головна сторінка Карта сайту Бібліотекар Написати листа
Запрошуємо усіх бажаючих відвідати "Kinect - майданчик" для інтерактивних розваг. Чекаємо Вас: неділя з 14:00 до 16:00, понеділок, четвер, п\'ятниця з 15:00 до 17:00 год.
Письменники-ювіляри 2014 » Льюїс Керролл
                                                                            

     Льюїс Керролл (справжнє ім'я Чарльз Латвідж (Лютвідж) Доджсон, *1832 — †1898) — англійський письменник, математик, філософ, логік, англіканський клірик (священик, теолог) і фотограф.
       Найвідомі літературні твори Керола: «Пригоди Аліси у Дивокраї» і продовження «Аліса в Задзеркаллі», а також поеми «Полювання на Снарка» і «Бурмоковт».
    Легкість у грі слів, логіці й фантазії задовольняють широку читацьку аудиторію, починаючи від дітей, закінчуючи літературною елітою. Разом з тим, його твори глибоко пов'язалися з сучасною культурою: вони прямо вплинули на творчість багатьох митців — утворилися спільноти, присвячені отриманню естетичного задоволення, сприянню поширення творів і дослідженню життя автора в багатьох країнах світу, зокрема в Північній Америці, Японії, Великобританії і Новій Зеландії.
      У біографії Керрола виникає багато запитань в результаті чого витворився термін «Міф Керрола».
   Сім'я Доджсонів мала переважно північно-англійські корені, з певними ірландськими зв'язками. Консервативні та прихильники Високої Церкви — напряму в англіканській церкві, який тяжів до католицизму, більшість предків Доджсонів були армійськими офіцерами або клериками англіканської церкви. Прадід Керрола, якому також на ім'я Чарльз Доджсон, пройшов усі церковні ранги і став єпископом; дід, ще один Чарльз, був армійським капітаном і загинув в бойових діях 1803 р., коли двоє його синів були ще майже дітьми. Старший з цих синів — черговий Чарльз — був батьком Керрола: він повернувся до іншого сімейного покликання і прийняв священний сан. Учився в Школі Регбі, а потім в оксфордській Церкві Христа; був математично обдарований і виборов двічі першу вчену ступінь, що відкривало шлях до блискучої академічної кар'єри. Замість цього він одружився з двоюрідною сестрою в 1827 р. — і відійшов в невідомість, ставши сільським священиком.
     Батько юного Чарльза був активним і вельми консервативним клериком англіканської церкви, який втягувався, часом поважно в напружені релігійні диспути, що розділяли англіканську церкву.Членом Високої Церкви, схильної до Англо-католицизму, шанувальником кардинала Ньюмена і Тракторіанського руху, він вважав за найкраще прививати такі погляди своїм дітям. Проте юний Чарльз виявляв сумніви щодо релігійних цінностей батька і англіканської церкви в цілому.
      Юний Доджсон народився в домі сільського священика в селі Дерсбері поблизу Ворінгтона, графство Чешир. Він був найстаршим хлопчиком, але третьою дитиною від шлюбу, якому було чотири з половиною роки. Після Чарльза народилося ще восьмеро дітей, рідкісно для того часу, всі діти — семеро дівчат і четверо хлопців (включаючи Едвіна Доджсона) дожили до зрілого віку. Коли Чарльзу виповнилося 11 років, батько переїхав в Крофт-на-Тіз в північному Йоркширі, і вся родина переїхала в просторий дім парафіяльного священика. Вони жили в цьому домі наступні 25 років.
     Освіту юний Доджсон почав в домашніх умовах. Його «читацький щоденник», який зберігався в сім'ї, свідчить про не за роками розвинутий інтелект: у семирічному віці дитина прочитала алегоричну новелу «Мандрівку пілігрима» Джона Баньяна. Він також страждав від заїкуватості — була притаманна також його братам і сестрам — яка багато разів впливала на його соціальні стосунки протягом життя. Дванадцяти років його відправили в невелику приватну школу біля Річмонду, де йому трапилося бути щасливим і зрівноваженим. Але в 1845 році Чарльз переходить до Рагбі-Скул. «Відтоді як я прийшов в Рагбі, я не мав хлопця його віку, який подавав би такі надії», — відзначав вчитель математики Р. Б. Мейджор.
       Він залишив Рагбі наприкінці 1849 року і після перерви, причини якої залишились невиясненими, продовжив навчання, вступивши в січні 1851 року в Оксфорд, де став студентом старого батькового коледжу — Церкви Христа. Він пробув в Оксфорді лише два дні, коли отримав виклик додому. Його мати померла від «запалення мозку» — можливо менінгіту чи інсульту — у віці 47 років. Його рання академічна кар'єра роздиралась між подаванням величезних надій і непереборним відволіканням від навчання. Він міг не завжди часто працювати, але він був виключно обдарованим і досягнення легко приходили до нього. Отримавши першість в публічному екзамені на ступінь бакалавра в 1852 р., він незабаром був номінований на студентську стипендію старим другом його батька каноніком Едвардом П'юзі.

Походження псевдоніма

        Всесвітньо відомий псевдонім професора математики Доджсона було утворено такою вподобаною письменником грою слів. А саме, англійське Charles Lutwidge спочатку було задаптовано до латини. Після цього отримане ім'я Carolus Ludovicus Доджсон переклав англійською і переставив слова місцями, явивши світу Lewis Carroll — Льюїса Керрола.

     «Пригоди Аліси у Дивокраї» -
новела, опублікована 26 листопада 1865 р. Історія сповнена сатиричних натяків на друзів та ворогів Доджсона, пародій на шкільні вірші, які викладали в британських школах в XIX столітті. Як продовження історії була написана «Аліса в Задзеркаллі». «Пригоди Аліси в країні чудес» мали визначний вплив на жанр художньої фантастики.

Сюжет

    Аліса біжить за Білим Кроликом і раптово провалюється в глибоку кролячу нору, яка виводить її в загадкову кімнату з безліччю зачинених дверей. Крізь одну з них вона бачить прекрасний сад, але ніяк не може туди пролізти, бо дверцята надто малі. Аліса помічає, що з'їдені пиріжки або гриби, а також випиті рідини призводять до зміни її росту. В результаті вона ледь не тоне в морі сліз, виплаканих нею ж. Потім ледь не ламає будинок Білого Кролика і опиняється в будиночку Герцогині, де зустрічає Чеширського Кота. Там Аліса дізнається, що Королева Сердець влаштовує змагання з гри в крокет. Побувавши на шаленому чаюванні англ. Mad Tea Party у Березневого Зайця, вона все ж таки опиняється в прекрасному саду на грі в крокет, де порушено всі відомі правила: замість ключок використовують фламінго, замість м'ячів — їжаків, а в якості воріт служать солдати. Гра поступово перетворюється на несправедливий суд над Валетом, якого підозрюють в крадіжці цукерок (в інших перекладах — котлет, пиріжків; в оригіналі англ. tarts — тарталети, начинку яких Валет з'їв). Під час суду, в критичний момент, коли персонажі перетворюються на гральні карти та накидаються на неї, Аліса прокидається і розуміє, що все, що сталося було лише сном.

«Аліса в Задзеркаллі» -
дитяча книжка, написана в 1871 р. як продовження книги «Аліса в країні чудес». У даному випадку Аліса має не одного, а двох прототипів з такою назвою.

Сюжет

     Дівчинка Аліса вирішила понарошку увійти в дзеркало і опинилася в Задзеркаллі, де світ представляв велику шахову дошку. З задзеркальної кімнати Аліса потрапляє в задзеркальний сад квітів, які вміють розмовляти, де зустрічає Чорну Королеву і стає Білим Пішаком. Потім вона на поїзді проїжджає третю клітку і опиняється в ліс і, в якому зникли всі імена. Там у близнюків Круть і Верть вона дізнається, що все, що відбувається є сон Чорного Короля. Зустріч з Білою Королевою закінчується в магазині, де вона купує яйце, що перетворилося на Шалам-Балам'а. Потім вона опиняється в новому лісі, де стає свідком поєдинку Лева та Одноріг а. Її ледь не полонить Чорний Лицар, але рятує Білий Лицар. Далі вона ступає на восьму клітку і стає королевою. Наприкінці її подорож виявляється сном.


 





odb.te.ua © 2004-2018
розробка: vlasne.info


Будь-яку інформацію Ви
зможете знайти за допомогою
Карти сайту
 

  Хороші казки для хороших малят

Ви можете залишити свої побажання
та зауваження у нашій
Приймальні бібліотекаря