Про нас / Cтруктура бібліотеки / Відділи бібліотеки / Відділи бібліотеки / Інформаційно-бібліографічний відділ / Методична допомога з питань бібліографії дитячим бібліотекам області / Сценарій "Дива, створені людиною"
За матеріалами статті:
Ізмайлова, О. В. Дива, створені людиною: [сценарій] / О. В. Ізмайлова // Шкільна бібліотека. - 2015. - №9. - С. 50-52
Ізмайлова, О. В. Дива, створені людиною: [сценарій] / О. В. Ізмайлова // Шкільна бібліотека. - 2015. - №9. - С. 50-52
Дива, створені людиною
1-й ведучий. Книга - одне з найбільших чудес, створених людиною. З тих пір, як люди навчилися писати, всю свою мудрість вони довірили книгам. Книги відкривають нам світ, допомагають уявити минуле, заглянути в майбутнє.
Інсценізація казки «Про книжку і газету» Лії Вест.
2-й ведучий. Якось у домі з’явилась нова газета. Її поклали поряд зі старою книжкою. Газета вгледілася і почала розмову з книжкою.
1-й ведучий. Яка ти стара, пошарпана...
2-й ведучий. Книжка у відповідь нічого не сказала. Та газета не вгавала.
1-й ведучий. А я новенька, тільки-но віддрукована. На мене всі чекають, поспішають дізнатися останні новини.
2-й ведучий. Книжка так само мовчала. Але через деякий час усі в домі прочитали газету і викинули її геть. А стару книжку читають і перечитують ще й сьогодні, бо в ній зібрано багатовікову мудрість.
1-й ведучий. І справді, серед усіх джерел інформації книга завжди буде займати чільне місце. Що ж таке книга? Чи задумувався хто над цими словами? Упродовж усього життя ми неодноразово звертаємось до книги. Але такою, як зараз, книга була не завжди.
2-й ведучий. У стародавні часи на землі не було книжок, бо люди не вміли їх робити. А потреба записувати, передавати іншим свої знання, досвід та інші відомості виникла давно. Отож, сторінками найдавніших книжок ставали камені та стінки печер. Записи замінювали малюнки.
1-й ведучий. Найперші книги з’явилися більше п’яти тисяч років тому в Месопотамії. Це були глиняні таблички, на яких загостреною паличкою наносилися знаки клиноподібної форми. Таблички обпікалися на вогні і набували міцності каменю. Кожна книга складалася з десятків або навіть сотень глиняних сторінок, покладених у дерев’яний ящик - найдавнішу книжкову палітурку. Така книга могла вміщувати в себе десятки, а іноді, й сотні глиняних табличок. Як ви розумієте, вага такої книги була дуже великою і її могли собі дозволити багаті та впливові люди.
2-й ведучий. До наших днів дійшли відомості про казково багату бібліотеку ассірійського царя Ашшурбаніпала, в якій зберігалися десятки тисяч книг з різних галузей знань: математики, історії, медицини, географії і так далі. Під час пожежі царський палац загинув у вогні, але глиняні книги вціліли. З їх допомогою вчені змогли дізнатися історію стародавніх держав в Месопотамії. Багато літературних творів Шумера, Ассирії, Вавилона увійшли до золотого фонду світової літератури.
1-й ведучий. У єгиптян книга мала вигляд стрічки. Тому, що папірус при згинанні ламався, а стрічку можна було скрутити в сувій. Вони були у вигляді стрічки кроків зі сто довжиною. Рядки писалися не у довжину стрічки, а у багато стовпчиків. Таку книгу не можна було сховати в кишеню. Її носили в футлярах, на кожен футляр чіпляли бирку з назвою книги.
Інсценізація казки «Про книжку і газету» Лії Вест.
2-й ведучий. Якось у домі з’явилась нова газета. Її поклали поряд зі старою книжкою. Газета вгледілася і почала розмову з книжкою.
1-й ведучий. Яка ти стара, пошарпана...
2-й ведучий. Книжка у відповідь нічого не сказала. Та газета не вгавала.
1-й ведучий. А я новенька, тільки-но віддрукована. На мене всі чекають, поспішають дізнатися останні новини.
2-й ведучий. Книжка так само мовчала. Але через деякий час усі в домі прочитали газету і викинули її геть. А стару книжку читають і перечитують ще й сьогодні, бо в ній зібрано багатовікову мудрість.
1-й ведучий. І справді, серед усіх джерел інформації книга завжди буде займати чільне місце. Що ж таке книга? Чи задумувався хто над цими словами? Упродовж усього життя ми неодноразово звертаємось до книги. Але такою, як зараз, книга була не завжди.
2-й ведучий. У стародавні часи на землі не було книжок, бо люди не вміли їх робити. А потреба записувати, передавати іншим свої знання, досвід та інші відомості виникла давно. Отож, сторінками найдавніших книжок ставали камені та стінки печер. Записи замінювали малюнки.
1-й ведучий. Найперші книги з’явилися більше п’яти тисяч років тому в Месопотамії. Це були глиняні таблички, на яких загостреною паличкою наносилися знаки клиноподібної форми. Таблички обпікалися на вогні і набували міцності каменю. Кожна книга складалася з десятків або навіть сотень глиняних сторінок, покладених у дерев’яний ящик - найдавнішу книжкову палітурку. Така книга могла вміщувати в себе десятки, а іноді, й сотні глиняних табличок. Як ви розумієте, вага такої книги була дуже великою і її могли собі дозволити багаті та впливові люди.
2-й ведучий. До наших днів дійшли відомості про казково багату бібліотеку ассірійського царя Ашшурбаніпала, в якій зберігалися десятки тисяч книг з різних галузей знань: математики, історії, медицини, географії і так далі. Під час пожежі царський палац загинув у вогні, але глиняні книги вціліли. З їх допомогою вчені змогли дізнатися історію стародавніх держав в Месопотамії. Багато літературних творів Шумера, Ассирії, Вавилона увійшли до золотого фонду світової літератури.
1-й ведучий. У єгиптян книга мала вигляд стрічки. Тому, що папірус при згинанні ламався, а стрічку можна було скрутити в сувій. Вони були у вигляді стрічки кроків зі сто довжиною. Рядки писалися не у довжину стрічки, а у багато стовпчиків. Таку книгу не можна було сховати в кишеню. Її носили в футлярах, на кожен футляр чіпляли бирку з назвою книги.
2-й ведучий. Цери - воскові книжечки були винайдені ще в часи древніх римлян. Вони були різноманітними, та в основному мали такий вигляд: декілька табличок-довідок, охайно витесаних всередині, скріплялися шнурками через дірочки, які були пророблені у двох кутках дощечки. Квадратну виїмку кожної дощечки наповнювали воском. Писали на ній стальною паличкою - етилом. У кожного школяра того часу була підвішена до пояса така табличка.
1-й ведучий. Берестяні книги виникли у нас на Русі. Для їх виготовлення брали берест (кору берези)у кип’ятили його, зішкрібали внутрішній шар кори, а потім обрізали по краях, надаючи правильної форми. Пройшовши таку обробку, берест ставав еластичним і м’яким.
2-й ведучий. Йшов час і у книг із воску і папірусу з’явився суперник - пергамент. Його можна було різати, згинати, зшивати в книги. Окремі аркуші обрізалися по формату і складалися один на один, потім зшивалися і в такому вигляді вони віддавалися на оформлення. Пергаментні книги були дуже важкими і дуже дорогими, оскільки їх оздоблювали сріблом чи коштовностями, на багатьох книгах були замки. До того ж на виготовлення однієї книги потрібні були шкіри череди телят.Найцінніші книги приковували залізними ланцюгами до стовпів, щоб ніхто не міг украсти.
1-й ведучий. Люди відчували потребу в матеріалі для письма, який був би стійкий до часу, вологи та сонця. Нарешті допитливий розум людини винайшов папір.Винахідником паперу вважають китайця Цай Луня, який жив у І ст. З Китаю виробництво паперу прийшло в Корею, Японію, Індію. У XII ст. таємниця виготовлення потрапила до Європи, але папір витіснив пергамент лише у XIII ст.
2-й ведучий. Протягом тисячоліть книга розмножувалась рукописним способом. В Київські Русі переписування книг було відоме з IX ст. У Києві, що поклав початок великій давньоруській державі, при Софіївському соборі, при правлінні Ярослава Мудрого вже у першій половині XI ст. діяв добре обладнаний, оснащений необхідним корпусом книг великокнязівський скрипторій (майстерня рукописних книг), з якого вийшли найдавніші, найперші книги.
У Імператорському університеті Св. Володимира було сконцентровано видання практично всієї навчальної літератури для потреб не лише університету, а й усіх навчальних закладів Київського округу. Зараз це Національний Київський університет імені Тараса Шевченка Всі надруковані видання йшли в першу чергу до бібліотеки навчального закладу.
1-й ведучий. В цих бібліотеках мали можливість працювати лише студенти та викладачі. Процес створення та розвитку публічних бібліотечних закладів розпочався тільки у першій половині XIX ст. Перші бібліотеки почали з’являтися у великих губернських містах, а у повітових містах та селах їх майже не було. Громадські публічні бібліотеки мали працювати під постійним адміністративно-поліцейським наглядом. Так званий Ємський указ 1876 року Олександра II забороняв ввозити та публікувати українські книжки, зокрема заборонялося викладання в початкових школах будь-яких дисциплін українською мовою.
2-й ведучий. Царський уряд не виділяв коштів на організацію бібліотек і тому вони відкривалися і існували завдяки добровільним пожертвуванням, невеликим відрахуванням земських та міських закладів, платі, яку брали за читання газет та книг членським внескам. Кожна бібліотека мала свій статут, свої правила.
1-й ведучий.
1-й ведучий. Берестяні книги виникли у нас на Русі. Для їх виготовлення брали берест (кору берези)у кип’ятили його, зішкрібали внутрішній шар кори, а потім обрізали по краях, надаючи правильної форми. Пройшовши таку обробку, берест ставав еластичним і м’яким.
2-й ведучий. Йшов час і у книг із воску і папірусу з’явився суперник - пергамент. Його можна було різати, згинати, зшивати в книги. Окремі аркуші обрізалися по формату і складалися один на один, потім зшивалися і в такому вигляді вони віддавалися на оформлення. Пергаментні книги були дуже важкими і дуже дорогими, оскільки їх оздоблювали сріблом чи коштовностями, на багатьох книгах були замки. До того ж на виготовлення однієї книги потрібні були шкіри череди телят.Найцінніші книги приковували залізними ланцюгами до стовпів, щоб ніхто не міг украсти.
1-й ведучий. Люди відчували потребу в матеріалі для письма, який був би стійкий до часу, вологи та сонця. Нарешті допитливий розум людини винайшов папір.Винахідником паперу вважають китайця Цай Луня, який жив у І ст. З Китаю виробництво паперу прийшло в Корею, Японію, Індію. У XII ст. таємниця виготовлення потрапила до Європи, але папір витіснив пергамент лише у XIII ст.
2-й ведучий. Протягом тисячоліть книга розмножувалась рукописним способом. В Київські Русі переписування книг було відоме з IX ст. У Києві, що поклав початок великій давньоруській державі, при Софіївському соборі, при правлінні Ярослава Мудрого вже у першій половині XI ст. діяв добре обладнаний, оснащений необхідним корпусом книг великокнязівський скрипторій (майстерня рукописних книг), з якого вийшли найдавніші, найперші книги.
У Імператорському університеті Св. Володимира було сконцентровано видання практично всієї навчальної літератури для потреб не лише університету, а й усіх навчальних закладів Київського округу. Зараз це Національний Київський університет імені Тараса Шевченка Всі надруковані видання йшли в першу чергу до бібліотеки навчального закладу.
1-й ведучий. В цих бібліотеках мали можливість працювати лише студенти та викладачі. Процес створення та розвитку публічних бібліотечних закладів розпочався тільки у першій половині XIX ст. Перші бібліотеки почали з’являтися у великих губернських містах, а у повітових містах та селах їх майже не було. Громадські публічні бібліотеки мали працювати під постійним адміністративно-поліцейським наглядом. Так званий Ємський указ 1876 року Олександра II забороняв ввозити та публікувати українські книжки, зокрема заборонялося викладання в початкових школах будь-яких дисциплін українською мовою.
2-й ведучий. Царський уряд не виділяв коштів на організацію бібліотек і тому вони відкривалися і існували завдяки добровільним пожертвуванням, невеликим відрахуванням земських та міських закладів, платі, яку брали за читання газет та книг членським внескам. Кожна бібліотека мала свій статут, свої правила.
1-й ведучий.
- Читальний зал можна було відвідувати безкоштовно.
- Книги та періодика видавалися до дому, але треба було дотримуватися декількох пунктів: «Ежемесячные журналы выдаются на дом членам библиотеки через месяц по получении, а подписчикам через полгода».
- Читачі зобов’язані були повернути книги та періодичні видання не пізніше ніж за 7 днів.
- За кожен прострочений день платили по 5 копійок на користь бібліотеки.
- «Не возвратившие полученные из библиотеки книги и зданий или возвратившие их в испорченном виде платят стоимость их по каталогу».
2-й ведучий. Бібліотеки завжди дбали про свої фонди. Основне місце в них займали періодичні видання та художня література.
1-й ведучий. Із прадавніх часів відтоді, як людство винайшло писемність, книга стала необхідною, як життєдайна волога для всього, що народжується і зростає на нашій квітучій планеті. Тому до неї завжди ставилися з неабиякою пошаною.Книзі присвячено чимало народних прислів’їв та приказок, давайте ж їх згадаємо:
1-й ведучий. Із прадавніх часів відтоді, як людство винайшло писемність, книга стала необхідною, як життєдайна волога для всього, що народжується і зростає на нашій квітучій планеті. Тому до неї завжди ставилися з неабиякою пошаною.Книзі присвячено чимало народних прислів’їв та приказок, давайте ж їх згадаємо:
- Навчання сонце, а книга - (віконце)
- Читання - ось найкраще (навчання)
- Книга вчить, як на світі (жить)
- Книгу читай, розуму (набирай)
- 3 книгою подружишся, розуму (наберешся)
- Книгу читати - усе (знати)
- Дім без книги - день без (сонця)
- Книга добру навчить, від дурного (відверне)
2-й ведучий. Книжки, як люди: народжуються, страждають. І як люди хворіють. Під час хвороби люди звертаються до поліклініки, лікарні, книжки ж лікують у спеціальних реставраційних майстернях. Та добре відомо, що будь-якій хворобі легше запобігти, ніж вилікуватися.
1-й ведучий. То як не можна поводитись з книгою?
1-й ведучий. То як не можна поводитись з книгою?
- Не можна слинити палець, перегортаючи сторінку.
- Не можна виривати сторінки.
- Не можна кидати книги.
- Не можна малювати та писати в книжці.
- Не можна брати книгу брудними руками. Вони залишають на сторінках плями, роблять книгу неприємною.
2-й ведучий. А чого ще боїться книга?
- Вологості. Від вологості псується палітурка.
- Не можна читати під час їжі.
- Не загинай сторінки і не перегинай палітурку. Книга боїться розсипатись на окремі листочки. Під час читання користуйся закладками для книг.
- Не кладіть у книжку олівці та інші предмети, від цього вона рветься.
- Щоб книга чи підручник довго служили вам, обгорніть їх.
1-й ведучий. Людина, для якої книжка уже в дитинстві стала такою необхідно, як скрипка для музиканта, як пензель для художника, ніколи не відчує себе обділеною, збіднілою і спустошеною.Саме до книги звертаємося ми упродовж життя. Вона допомагає нам у навчанні, відкриває нові горизонти. Вона ніколи не стомлюється і завжди готова повести допитливого читача цікавими та нескінченими стежками неозорої Країни Знань. А чи вмієте ви працювати з книгою?
1-й ведучий.
1-й ведучий.
- Не поспішайте під час читання, читайте вдумливо.
- Для кращого запам’ятовування робіть помітки в зошиті.
- Закриваючи книгу, подумайте, чому вона вас навчила, що ви отримали, від чого відмовились у своїй поведінці.
- Пам’ятайте! Книги пишуть для вас. Вмійте любити і берегти їх, вони віддячать знаннями.
2-й ведучий. У кожної людини є улюблені книжки, адже книга - це не тільки джерело знань, а ваш мудрий товариш, який не вміючи говорити, розказує про незвичайні пригоди і подорожі, дає поради, заспокоює, надихає.
Ти можеш із другом свсіім посваритись,
І навіть, образившись, тиждень мовчать.
А книрска не сердиться, книжка не злиться,
Вона лиш добра тебе буде навчать.
І сонце ясніше засвітить для тебе,
І небо засяє таке голубе!
Тобі подружитися з книжкою треба -
І книжка ніколи не зрадить тебе!
І навіть, образившись, тиждень мовчать.
А книрска не сердиться, книжка не злиться,
Вона лиш добра тебе буде навчать.
І сонце ясніше засвітить для тебе,
І небо засяє таке голубе!
Тобі подружитися з книжкою треба -
І книжка ніколи не зрадить тебе!
1-й ведучий. Сучасне українське книжкове мистецтво досягло розвитку і на сьогодні є невід’ємною складовою загальноєвропейської культури книги. І це не випадково, бо за плечима - тисячолітній творчий досвід. Книга в її традиційній формі може тільки потіснитися в розумних межах, «йдучи на зустріч» технічному прогресу, але ніколи не втратить своїх провідних позицій.
2-й ведучий. Новітні винаходи поступово обмежують поле діяльності книгодрукування. Пройде час і книгодрукування стане надбанням історії. Але і тоді людство не перестане цікавитися багатовіковим шляхом друкарського верстата і його засновниками, що не шкодували ні сил, ні життя для тієї справи, яка здавалася їм над важливою.
1-й ведучий. Де б ви не вчилися, де б не працювали, весь час будете звертатися за допомогою до книги, до підручника! То ж читайте! Хай не буде у вас жодного дня, щоб ви не прочитали бодай однієї сторінки з нової книги.
2-й ведучий. Новітні винаходи поступово обмежують поле діяльності книгодрукування. Пройде час і книгодрукування стане надбанням історії. Але і тоді людство не перестане цікавитися багатовіковим шляхом друкарського верстата і його засновниками, що не шкодували ні сил, ні життя для тієї справи, яка здавалася їм над важливою.
1-й ведучий. Де б ви не вчилися, де б не працювали, весь час будете звертатися за допомогою до книги, до підручника! То ж читайте! Хай не буде у вас жодного дня, щоб ви не прочитали бодай однієї сторінки з нової книги.
